травень.

на смак
як суниця,
що трохи
з ментолом.
non stop –
третю банку
зелену.

бадьорить.

привіт.
мої справи?
як завжди,
все добре.

цей травень
не вб'є
і вже не надломить.

і вже не болить...

хоча знаєш,
згадаю:
вокзали,
і запах –
бузок розквітає.
співають пташки,
кімната...
знадвору
таке все привітне
й до болі знайоме.

з вікна:

сквер,
храм, –
немов рідна
домівка.
так лагідно
й мило,
ще трохи –
й не встигну
сказати «люблю».

/я й досі не можу
сказати ні слова/

поет в мені зблід
і пише все рідше,
неначе те слово
розтрощить все,
знищить,
крихкий малий світ
із роботи й навчання.
але вже відпускаю,
прощаю
й прощаюсь.

тепер все інакше,
і ми вже інакші.
мій світ не міцний,
а твій – зовсім пропащий.

невчасний і втомливий
вихір емоцій.
колись все забудеться:
погляд й волосся.

колись забуваються люди
й міста,
розчарування,
і сміх,
і вуста.

колись я забуду про що ця весна.

бо цей травень холодний,
немов листопад.

07.05.2023