Тюремне ув'язнення тюрми Йодок. "

"Закон та порядок" ось, що бачать ув'язнені, кожного дня. Кожен із них потрапив у це місце з різних причин, може дехто і справедливо, іншим же просто не пощастило, стати козлом відпущення, прикриваючи справжніх винуватців злочину.

Звісно життя поза тюремними стінами та всередині них, відрізняється, але в кожного свої мінуси та плюси. Ті, хто не бував по ту сторону колючого дроту, не зрозуміють, тих, хто там провів майже все своє життя. Їм легко сказати, проте це лише слова, а не факти.

Цивільний світ має поверхні поняття про умови тюремного ув'язнення.

Тюрма - це місце, куди потрапляє людина, яка зробила помилку, вчинивши щось проти закону. За період перебування, в'язні мають можливість освоїти нову професію, щоб по поверненню вони мали можливість заробляти на прожиття. Також є свої відповідні методи для виправлення осудженого на правильний шлях, наприклад відвідини психолога чи щось пов'язане із релігією, заняття музикою та цікаві заходи.

Це лише одна зі сторін про яку знають громадяни. Але якщо подивитися на це без рожевих окулярів, тут панує жорстокість та несправедливість. Виживають сильніші, а слабкі, як вийде.

10 вересня 2024 року. Вечір йшов до закінчення дня. Сонячне проміння освітило довгий коридор, потрапляючи до камер, через ґрати до маленьких віконниць, на дверях. В такі моменти ти думаєш, що ж змінилося назовні? Перед очима пролітає все життя до високих стін, наповнених тугою за домівкою, за рідними. Або ж вони не мають нікого із рідні то і причин для суму немає.

Кожен вслухається в кроки, які наближалися. Стук у двері та звучить грубий голос охоронця:

- Номер 2139, Шин Джу Юн, до вас відвідувач.

Чоловік у камері повільно та смиренно, позаду охорони крокує до кімнати побачень. Його лице не виражає, яких не будь емоцій. Життя у в'язниці змінило його до невпізнаності. Проживши у таких умовах хоча б день, ти розумієш важливість справжніх речей.

Шин Джу Юн - колишній співробітник компанії Arian Group, також брат колишньої дружини Шин Сора, із якою власник компанії Хо Ін Сон розлучився. Був звільнений із місця роботи за звинувачення, про викрадення 2 мільйонів доларів та використання свого положення у поганих цілях. З того часу над ним іде слідство, зниклі гроші розшукують, а Ін Сон удає ніби допомагає.

***

Приміщення, освітлене промінчиками заходу сонця, невеличка кімната із єдиним маленьким вікном і те з ґратами. Посеред всієї площі, стояв стіл та дві табуретки, які були навпроти один одного на протилежних сторонах. Охоронець залишив Шина сам на сам із відвідувачем та покинув кімнату, залишившись за дверима.

- Вітаю вас, мене звати Пак Чімін і я ваш адвокат - представився гість та протягнув руку для по жаття. Але чоловік ніяк не відреагував на цей жест знайомства, він продовжував мовчазно вивчати адвоката.

Пак Чімін - недавній випускник юридичного університету, вже встиг завершити першу свою справу, 25 - річний брюнет, який подавав великі надії, коротко говорячи талант. І ось його запросили захищати доволі відому особистість.

Ви запитаєте чим же прославився наш герой перед, тим, як його життя змінилося, зробивши різкий поворот. Ви вже знаєте, що він колишній співробітник, який працював в офісі та займав високу посаду, завдяки своїм заслугам, але те, що він був братом дружини директора, для інших було неважливо. І ось справа про розлучення сестри та водночас важливий проєкт, він став непотрібний для свого зятя, ось привід позбутися його. Але все не так просто, як ви думаєте, якщо копати глибше, можна зрозуміти складність ситуації в якій опинився Шин. Розкриття правди буде поступовим, тому повернемося до розмови.

- Ну думаю варто почати... - почав говорити Пак, зрозумівши, що потрапив до незручної ситуації, яка виникає при знайомстві - Пан Хо, бажає вам допомогти, тому я тут...

- Ви тільки но закінчили університет? - перервав промову адвоката, Шин та продовжував дивитися на опонента.

Пак виглядав доволі молодим, на перший погляд, навіть молодшим за свій справжній вік. На ньому був звичайний чорний костюм, гарно зроблена зачіска, часи на зап'ясті лівої руки, бо хлопець був правшою, поряд з ним на столі лежав його робочий портфель, він сидів схрестивши руки перед собою, які знаходилися у невисокому положенні від поверхні столу на три сантиметри, опираючись ліктями біля краю столу. По ньому було помітно присутність хвилювання перед клієнтом

- Я? А як ви зрозуміли? - від здивування перепитав Пак, вказуючи на себе.

- Виглядаєте недосвідченим, гадаю пане Пак, вам не виграти цю справу - пафосно відповів Шин, склавши руки на грудях і усміхаючись.

Йому здавалося, що перед ним ще молоде зернятко, яке саме посадили в землю та підживили водою зі шланга. Невдовзі ж прилетить ворона та витягне із ґрунту. Або молоденький росток, який проріс крізь землю та тягнувся до променів сонця, принаймні поки міг, а потім один крок людини чи може два і більше, рослина просто засохне. Навіть при всьому бажанні вижити.

Після слів потенційного клієнта, Чімін трішки зблід та нахмурився. Ображено проковтнувши слину хотів сказати, як Джу Юн опередив хлопця.

- Пан Хо, про якого ви говорите, явно не хоче мені допомогти, а навпаки.... - промовив Шин повільно та протяжливо, закінчуючи пояснення паузою, в його голосі було чутно нотки сарказму.

- Але...! - лише встиг вимовити хлопець, заперечуючи, як йому не дали договорити.

- Гадаю він сказав вам, що у вас є потенціал, не вірте. Достатньо просто похвалити, як людина вже на гачку - знову перервав адвоката Шин. В'язень говорив це серйозно, ніби повчаючи, вираз обличчя не змінився, але очі посміхалися, задоволені. Задоволені, бо все йшло так, як треба.

Тепер же юнак невдоволено, наче бунтівник хотів накинутися на Шина, розірвавши його на шматки. Джу Юн помітив це та посміхнувся. О так він був задоволений, звісно це не добре грати на нервовій системі молодого спеціаліста, але ж йому було добре відомо наміри колишнього зятя, тому вибору особливого не було.

- Пане Шин, я виграв справу відомої людини, невже у ваших очах я такий нездара? - все ще впевнено промовив адвокат Пак, стараюсь підтримувати спокійний темп розмови.

- Так, перший раз це була просто вдача, але на цей раз противник серйозний. Якщо я хочу виграти, мені потрібен сильний союзник - відповів Джу Юн та після невеликої паузи продовжив - Зазвичай адвокати після таких слів, втікають в сльозах. Але, якщо так подумати, ти якийсь інший, спробуй мене примусити передумати.

Чоловік уважно вивчав реакцію молодика. Той же хоч і був ображений та по всьому його вигляді, можна було зрозуміти, що той прийняв виклик, Пак хотів змінити про себе думку, йому вперше таке сказали, була ранена гордість юриста.

- Я спробую - подавлено, але впевнено промовив Чімін та попрощався.

***

Вже була одинадцята година вечора. Погода ввечері зіпсувалася та зірвався сильний дощ. На вулиці пахло свіжістю, місячне світло яскраво освітило трьох поверховий недобудований будинок. Будинок був в процесі будівництва, забудовником була компанія Arian Group. Робота була призупинена через розслідування прокуратури. Сильний порив вітру зірвав вивіску із назвою компанії та поніс її високо вгору.

Почулася вібрація дзвінка. У слухавці прозвучав чоловічий роздратований голос, на що дівчина просто слухала і мовчала.

Н: Ну чого ти мовчиш? Ти бачила час?! Щоб зараз була вдома! - на цьому завершилася розмова.

На даху недобудованого будинку стояла дівчина. У повітря повільно піднімався сигаретний дим. На перший погляд, їй було 16 років і вона була у шкільній формі.Зовсім старшокласниця, а веде такий спосіб життя. Кажуть із підлітками такого віку важко, як-не-як перехідний вік. Після паузи роздумів дівчина погасила сигарету і відкинула на бетонну підлогу. Вже збиралася покинути недобудову, як почула кроки та інстинктивно повернулася в сторону шуму. Уважно вдивляючись у силует, який наближався, вона нарешті зрозуміла, хто перед нею і її очі наповнилися жахом та переляком. Поспішно взявши рюкзак вона позадкувала до краю.

- А я... просто гуляю тут - невпевнено із фальшивою посмішкою говорила вона, виправдовуючись, так ніби її спіймали на чомусь забороненому, сильніше тримаючи лямку від сумки дівчина і нервово кинувши погляд на недокурок, заїкаючись продовжила - Я не курила! Нікому не говори, що ти мене...

Але гість виявився мовчазним, він просто зупинився та таємниче посміхався. Страх дівчинки його тільки веселив і невідомий розсміявся веселим сміхом, наповненим пусткою та сумом.

Зрозумівши, що вона вже дійшла до самого краю та ще один крок і кінець її відомий. З голови до ніг дівчиною заволодів страх і паніка, а по її милому обличчі з очей потекли сльози. Відчуваючи безвихідь сташокласниця почала шукати у кишенях піджака телефон.

- Хіба я такий страшний, що ти вже плачеш? - з посмішкою запитав гість та чим голосніше схлипувала старшокласниця вона зникала.

- Припини! Ненавиджу коли плачуть! - несподівано закричав хлопчина із роздратуванням, але плач продовжувався і він почав втрачати голову від злості.

Спочатку він вдарив ногою по стіні, бо не хотів поки, нашкодити дівчині. Він всією душею ненавидів, як люди плакали, кожна сльозинка, яка впала із її очей, створювала буревій в середині нього.

- Прошу відпусти мене...- благала дівчина крізь плач, озираючись назад та боязко дивилася на хлопця.

Замість відповіді хлопець наблизився і старшокласниця від жаху та переляку, не тямлячи, що робить, зробила крок назад, тут же миттєво відчувши себе у повітрі. Незнайомець хотів був її зхопити на за руку, але не встиг, тому тепер він просто дивився, як вона падає в низ. Приземлилася вона із тупим звуком, навіть рюкзак за спиною особливо не врятував. Різкий та нестерпний біль у голові та хрускіт зламаних кісток, відчувався ніби катування, але ще гірше. Дівчина все це плакала, їй важко було поворухнутися, дихання ставало дедалі важким, світ перед очима змінився, дощ став сильнішим та боляче потрапляв в очі. Вона закрила очі, а біля її голови вже була калюжа крові, яку потроху змивали каплі дощу.

Наблизившись до мертвої дівчини, він присів біля неї та з сумом провів по її щоці. Нахилившись ближче до вуха, хлопець прошептав:

- Невже я такий страшний? - з цікавістю поцікавився він та добавив трішки голосніше - Не треба було плакати, можливо тоді ти вижила б.

Дорогі читачі, ви прочитали першу частину, мого нового фанфіка на українській мові. Буду вдячна за зіроньку та коментарій. Як вам моя нова ідея?