Аліна сиділа у великому кабінеті батька, відчуваючи, як простір навколо стає все важчим, кожна хвилина все більш напруженою. В її голові все змішалося: її почуття до Марка, до Рафаеля, безжальна реальність кримінального світу, до якого вона завжди була прив'язана, і її власне прагнення втекти від цього, знайти мир, знайти хоч якийсь шлях до нормального життя.

Але її мрії зникли, як тільки Олександр заговорив.

— Ти думала, що це закінчиться, так? — його голос звучав низько, із холодною відчуженістю. — Ні, це тільки початок, Аліно.

Аліна здригнулася від його слів. Вона знала, що її батько, навіть коли він мовчить, завжди діє. Кожен його крок продуманий і точно розрахований. Але цього разу його слова не були лише порожніми погрозами. Вони несли в собі щось більше — щось, що обіцяло кров, хаос і війну.

— Батько, я не можу. Я вже втягнута в це. Ти не розумієш, — її голос зрадливо затремтів. — Я... я не знаю, що робити.

Олександр сидів за своїм великим дерев'яним столом, його погляд не зраджував нічого, окрім рішучості. Він підняв голову, і в його очах блиснуло щось, що змусило її почуватися так, ніби він вже знав все, що вона збиралася сказати.

— Ти думаєш, я не знаю? — його голос став жорстким, і він виявився значно більш переконливим, ніж будь-коли. — Вони заважатимуть нам, Аліно. І ти теж стала частиною їхнього світу. Можливо, ти цього не хочеш, але це не має значення. Ти не можеш просто піти і забути про все. Вони — твої вороги. Вони більше, ніж просто мафія. Вони — наші вороги.

Аліна почала відчувати, як її серце пришвидшилося. Вона не могла знайти слів, щоб відповісти, і це її лякало. Всі її бажання відступити від цього життя, все її бажання бути звичайною жінкою, всі її спроби знайти баланс — усе це виглядало тепер марно. Вона була вже занадто глибоко у в'язниці, створеній її власною родиною. І найгірше було те, що це рішення її батька було лише початком.

— Ти хочеш, щоб я залишила це все і втекла? — її голос, хоч і тремтів, та вона все-таки намагалася залишити себе у звичному руслі.

Олександр зробив коротку паузу, а потім його погляд став ще важчим, холоднішим.

— Ти не розумієш, Аліно. Вони вже почали рухатися. Якщо я не буду діяти, вони розчавлять нас. Ти — моя кров. Я не дозволю їм заволодіти тобою. Ти станеш їхньою власністю, як тільки вони дізнаються, що ти слабка.

Здавалося, що кожне слово Олександра відлунювало в її голові, розриваючи на частини її власне сприйняття ситуації. Він був готовий до війни, готовий пролити кров заради своєї сім'ї, навіть якщо це означало втратити її в процесі. І хоча вона була дорослою жінкою, хоч і обирала свої стосунки сама, її батько не відступав.

Аліна була тепер лише піша фігура на великій шахівниці. Вона відчувала це в кожній клітинці свого тіла.

— Я хочу, щоб ти була у безпеці, — Олександр змінив тон. — І не тільки ти. Марк теж стане проблемою. Він думав, що здатен переконати тебе перейти на його сторону, але ми покажемо йому, що все йде за моїми правилами.

Аліна відчула, як всередині її серце стало важким, наче камінь. Її батько ставить її на перше місце, але його спосіб захистити її був більше схожий на війну, ніж на любов. Це була боротьба, яка починалася не з вибору, а з того, що вона вже була втягнута в цю гру.

— Що ти хочеш від мене? — запитала вона, хоча і розуміла, що питання мало сенс лише для неї.

Олександр дивився на неї, мовчки, ніби вирішуючи, скільки ще потрібно сказати, щоб вона зрозуміла всю серйозність ситуації.

— Я хочу, щоб ти була частиною цього. Я хочу, щоб ти допомогла мені знищити їх. Вони будуть вражені, коли зрозуміють, що ти не просто жінка. Ти — мій союзник. І ми не будемо милосердними.

Аліна відчувала, як її ноги почали тремтіти, але вона не дала цьому показати себе. Вона стояла, вирішуючи, що робити далі, хоча відповідь була очевидною. Вибору у неї не було. І це було найстрашніше. Вона стала частиною світу, який навіть не хотіла бачити, але тепер не мала шляху назад.

Цей момент став поворотним для Аліни, адже її батько відкрив їй двері в темний, небезпечний світ мафії, не даючи їй шансів для вибору. Помста стала основною рушійною силою, а Аліна була занурена в це, як пісок у бурю. Цей момент визначає, яким шляхом вона піде далі, і навіть якщо вона не готова, все, що залишалося — це діяти разом з батьком.

Частина 2: Підготовка до Міста Страху

Ніч була тихою, але в її темряві ховалися зловісні передчуття. Аліна сиділа на краю ліжка, обличчям до вікна, спостерігаючи за міським пейзажем. Вулиці, на яких нещодавно панувала тиша, тепер здавалися чужими, порожніми. Все, що колись було звичним і зрозумілим, тепер змінилося.

Тіні її думок постійно переслідували її, не даючи спокою. Тільки що вона дізналася, що її батько, Александр Ровелл, готовий на все, щоб знищити своїх ворогів. Він вже почав готувати свій план. І цей план тепер включав її. Її участь була необхідною, щоб рухатися вперед.

Але Аліна не могла зупинити потік думок, що крутилися у її голові. Вона відчувала, як її руки тремтять, а серце безперервно б'ється все швидше. Всі події останніх днів — її зустрічі з Марком, з Рафаелем, — ці відносини, які здавалися такими складними, тепер були переплетені з новою загрозою, яку створював її батько.

Раптом її телефон вибухнув від дзвінка, розірвавши тишу. Аліна поглянула на екран, побачивши знайоме ім'я. Це був Марк.

Вона зняла трубку, її голос ледь чутно прорвався через туман її думок.

— Алло?

— Ти де? — почувся голос Марка, трохи обривистий, але в ньому була та ж сила, що й завжди. — Ти знаєш, що сталося, чи ти живеш у якомусь вакуумі? Твоєму батькові не подобається, що ми разом. І я це зрозумів. Ти в небезпеці, і я теж.

Аліна відчула, як її груди здавлює тиск. Вона була готова до того, що її батько може почати діяти, але те, що сталося в останні кілька годин, стало шоком навіть для неї.

— Я знаю, Марк, — зітхнула вона. — Мій батько влаштує війну. Він вже прийняв рішення. І я, здається, нічого не можу зробити, щоб це зупинити.

Марк не відповідав кілька секунд, але вона чула, як він глибоко зітхає через трубку.

— Ти маєш бути готова до того, що наслідки будуть серйозними. Він не залишить нас у спокої. І навіть якщо ти хочеш це припинити, вже пізно. Вони будуть за нами слідкувати.

Аліна не могла витримати більше. Вона відчула, як її голос зривається.

— Я не можу втекти від цього, Марк. Це все було вирішено задовго до того, як ми зустрілися. Я навіть не знаю, як все сталося. Мій батько, він — монстр.

Вона не могла сказати більше, бо слова перехоплювало гірке відчуття безвиході. Вона була втягнута в смертельну гру, де не було шляху назад.

Марк мовчав на іншому кінці лінії. Потім його голос став твердим і рішучим:

— Ти не одна, Аліно. І ми разом пройдемо через це. Я зроблю все, щоб тебе захистити. Я не відступлю.

Ці слова дали їй хоч якийсь відсоток надії. Вона знала, що Марк здатний на багато речей, щоб добитися свого, але чи зможе він протистояти такій могутній силі, як її батько? Вона сумнівалася, хоча й не хотіла цього визнавати.

— Ти не розумієш, як це працює, — прошепотіла вона, повертаючи погляд у вікно. — Ти не можеш просто встати і сказати, що все зміниться. Я вже у цьому світі. Я не можу вийти з нього.

Марк відповів не відразу. Потім його голос став спокійним і холодним:

— Ти завжди могла, Аліно. І ти все одно можеш. Ти завжди маєш вибір.

Ці слова запалили в її душі маленьку іскорку надії. Аліна все ще не могла вирішити, що робити далі, але вона знала одне — вона не буде грати за правилами свого батька. І, можливо, вона навіть зможе зробити так, щоб все змінилося, хоча це буде важко.

Вона глибоко вдихнула і, коли вже хотіла щось сказати, телефон знову вибухнув від дзвінка. Цього разу на екрані світилося ім'я, яке не можна було ігнорувати: Рафаель Сантіні.

Аліна здригнулася, і в її серці виникло ще більше сум'яття. Вона не могла ігнорувати це. Вона відчула, як її доля поступово випадає з її рук.

Вона знову підняла слухавку.

— Аліно, — голос Рафаеля був спокійний, але не менш відчутний. — Я знаю, що ти переживаєш зараз. Мій батько готується до атаки. Але я не дозволю, щоб тебе зачепило. Я буду біля тебе.

Це було сказано з таким впевненим і беззаперечним тоном, що Аліна почувала себе маленькою пішкою на полі шахів, де кожен рух враховувався.

— Рафаель, не так просто... — але вона не встигла закінчити, адже він перебив її:

— Ти можеш залишити все, що маєш. Але повір мені, я зроблю все, щоб ти була в безпеці. Я зроблю все, щоб тебе захистити від того, що насувається. Ти можеш довіряти мені, Аліно.

Її серце здригнулося від цих слів. Тепер вона була між двома чоловіками, кожен з яких обіцяв її захистити. Але її батько був як хвиля, що невблаганно наближається. Як би вона не намагалася сховатися, від цієї бурі не було порятунку.

І вона повинна була вирішити, кому з них довіряти.

Це була критична частина для Аліни. Вона опинилася в емоційно важкому виборі, і подальші події розвивалися з потужною напругою. Становище її ставало все більш заплутаним, адже жоден її крок не міг бути без наслідків.

Аліна стояла в середині розкішного палацу, дивлячись у вікно на нічне місто. Вогні відображалися в її очах, але серце було порожнє. Вона відчувала, як її душа і тіло наповнюються тривогою і страхом. Все було розірвано — її надії, її вибір, її майбутнє.

Із кожним новим дзвінком, який вона отримувала, з кожним словом, що лунало з вуст Марка і Рафаеля, вона потопала глибше в цю бездну. Але чи могла вона обрати когось із них? Чи могла вона віддатися Марку, знаючи, що її батько готовий знищити все, аби утримати контроль? Чи могла вона довірити себе Рафаелю, тому, хто з'явився в її житті так раптово, зі своїми обіцянками, але без гарантій?

Раптом двері до кімнати відчинилися, і в них з'явився чоловік — її батько, Александр Ровелл. Його впевнений крок і суворий вираз обличчя сказали більше за будь-які слова. Його погляд був як холодний метал, і навіть повітря ставало важким від цієї присутності.

— Ти все знаєш, Аліно, — його голос був низьким і важким. — Я поважаю твої вибори, але зараз твій вибір вже не має значення. Ти — моя дочка, і я збережу твою честь, хоч би якими методами мені це не вдалося.

Аліна не відповіла, лише зітхнула і відвернулася від нього. Вона вже не мала сил сперечатися. Вона відчувала, як її життя розпадається на шматки через те, що її батько просто не давав їй можливості дихати.

— Як би ти не намагалася вирватися, Аліно, — продовжував Александр, наближаючись до неї, — ти повинна знати: твоя безпека і твоє майбутнє — це моя справа. А твоїм крокам завжди буде передувати моя воля.

Вона повернулася до нього, глянувши йому прямо в очі.

— Ти вже зробив свій вибір, батьку, — її голос був тихим, але твердим. — Я не можу стояти поруч із тим, хто руйнує все навколо.

Але він не звернув на це увагу.

— Ти не можеш уникнути долі, дитино, — зітхнув він, забираючи руки в кишені свого костюма. — Я не дам їм забрати тебе. Ти залишишся тут, під моєю охороною.

І коли він повільно вийшов з кімнати, Аліна відчула, як її всередині щось тріснуло. Вона була замкнена, і відчуття, що все втрачено, заповнювало її. Вона була у пастці — як полонена, навіть у своїй власній родині.

Тим часом в іншому кінці міста, на темних вулицях, Рафаель вже готувався до того, щоб взяти Аліну. Він не просто спостерігав за ситуацією — він був готовий зробити хід, щоб забрати її від її батька і зробити все, що треба, щоб втримати її при собі. Його погляд був холодним і розважливим, а його план — чітким.

Тим часом, коли він заходив до своєї машини, його охоронці обступили його, даючи сигнал про те, що ситуація може вийти з-під контролю. І хоча Рафаель був відомий своєю здатністю до маніпуляцій і хитрості, його серце було непередбачуване. Він прагнув влади, але в той же час, безперечно, зацікавлений в Аліні. І ця незрозуміла зв'язок, ці почуття, що надійшли до нього неочікувано, робили його дії ще більш небезпечними.

Під час одного з таких моментів, коли Рафаель обговорював плани з близькими соратниками, його телефон зазвучав. Він подивився на екран — це був дзвінок від Марка. Рафаель відповів, і його голос був відчутно холодним, коли він сказав:

— Ти думаєш, що все це буде легко, Марк? Ти гадаєш, що можеш просто вирвати її з моїх рук? Ти ще не знаєш, що таке справжня війна.

Марк, перебиваючи його, відповів:

— Я не боюся твоїх ігор, Рафаель. Ти можеш мати що завгодно, але Аліна буде моя.

Рафаель відкинувся назад, усміхаючись в темряві.

— Вона вже не твоя. І ти це знаєш.

У цей момент для обох стало зрозуміло — боротьба почалася. І це не була просто боротьба за жінку. Це була боротьба за владу, за контроль, за кожен крок у цьому безжальному світі.

Аліна не спала. Вона чула все, що відбувається навколо її палацу, кожен рух і кожне слово. У її душі була порожнеча. Всі її надії, що можна буде якось вийти з цього кривавого світу, кудись втекти, розсіювалися, як дим. Її батько, Рафаель, Марк — всі вони грали у свої ігри, не рахуючись із тим, що це може зруйнувати її повністю.

Але саме зараз, коли здається, що все втрачено, Аліна прийняла рішення. Вона не буде знову просто жертвою. Вона повинна зробити свій крок. І це буде її вибір.

З цього моменту всі герої, будь то Марк, Рафаель, або її батько, зрозуміли, що вона не буде просто маріонеткою у їхніх руках. Всі вони тепер були готові до безжальної боротьби, в якій тільки один з них може вийти переможцем.