Коли Аліна прокинулася наступного ранку, місто вже було заповнене шумом життя. Вона відкрила вікно, і до її вух досягали звуки бурхливої вулиці: авто, розмови, далекі сигнали. Це було її життя — гучне, постійно рухоме, але всередині вона відчувала дивну порожнечу.

Кожен її день був схожий на попередній, наче безликий лист паперу, на якому були написані слова, що більше не мали сенсу. Вона прагнула знайти своє місце, хоча б на мить відчути себе вільною від цього світу, що тримав її в своїх лещатах. Але чи можна залишити минуле позаду? Чи можна просто вирватися з темного кола мафії?

Аліна відчула, як її серце прискорюється. Вчорашня зустріч з Рафаелем не давала їй спокою. Його слова, погляд, все це було настільки переконливим, що навіть зараз вона не могла позбутися відчуття, що він спостерігає за кожним її кроком.

У цей момент дзвінок на її телефон розірвав тишу. Це був Марк.

— Аліно, — його голос був спокійним, але з ноткою неспокою. — Ми зустрічаємось сьогодні. Час і місце ти знаєш?

Аліна кивнула, хоча він не міг цього бачити. Вона відповіла просто:

— Так, буду.

Вона не хотіла думати про Марка зараз, навіть якщо він був важливою частиною її життя. Те, що відбувалося з Рафаелем, не давало їй спокою. Його присутність в її світі починала відчуватися як загроза. Мабуть, він бачив щось в ній, чого вона ще не усвідомлювала. Його харизма і маніпуляції були настільки сильними, що навіть у найпростішій розмові вона відчувала, як її внутрішній світ починає коливатися.

Того ж дня, коли вони з Марком зустрілися в одному з ресторанів на околиці міста, Аліна помітила його нову рішучість. Вигляд його був настільки непохитним, що здавалося, він тримав у своїх руках всі нитки цього світу. Її серце застукало, але вона вирішила не показувати цього.

Марк сидів за столиком, його обличчя висвітлювалося м'яким світлом, що проникало через вікно. Він не втратив жодної краплі своєї впевненості, і коли вона сіла поруч, він одразу почав говорити:

— Ти не відповіла мені на моє питання, Аліно. Що ти плануєш далі?

Аліна опустила погляд, намагаючись приховати внутрішню боротьбу.

— Я не знаю, — сказала вона, зітхаючи. — Я просто намагаюсь розібратись у всьому цьому.

— Ти не можеш просто "розібратись". Ти повинна зробити вибір. Вибір між нами — між тобою та цим світом, — сказав Марк, і в його голосі почувалася певна тривога.

Її серце підстрибнуло, але вона не дала видимих ознак переживань. У відповідь вона лише знизала плечима.

— Мій вибір вже зроблений, — сказала вона, навіть не поглянувши на нього.

Марк вражено зупинився, не знаючи, як правильно реагувати.

— Що ти маєш на увазі? Ти хочеш сказати, що вже не готова до всього цього?

Аліна підняла голову і зустріла його погляд. Вона знала, що Марк буде намагатись її утримати, але вона не могла залишити своєму серцю місце для тих почуттів, які вона ще не до кінця зрозуміла.

— Я маю на увазі, що я ще не знаю, чого хочу. Але я не буду відступати від своїх принципів, — відповіла вона.

Марк схилив голову, думаючи. Його погляд не відривався від неї, як ніби він намагався зрозуміти, що вона приховує.

— Якщо ти хочеш поборотися, я буду твоєю підтримкою, Аліно. Ти знаєш, що я готовий зробити все, щоб ти була в безпеці.

— Але я не хочу бути твоя "безпека". Я не хочу бути частиною цієї гри, — відповіла Аліна, хоча її голос був більш ніж спокійним. Вона розуміла, що йому не сподобаються її слова, але цього разу вона не могла інакше.

У цей момент за її спиною здалося, що хтось спостерігає за ними. Вона відчула це майже фізично. Її погляд опустився на ручку дверей, і вона побачила його.

Рафаель Сантіні стояв у дверях. Його погляд був зосереджений, і хоча він не посміхався, у ньому було щось магнетичне. Він не підійшов до них одразу, але його присутність у повітрі була відчутною.

Аліна відчула, як її серце забилось частіше. Здається, цей чоловік завжди був поряд, готовий змінити її світ.

Марк, помітивши її реакцію, не відразу повірив у це, але він розумів, що щось відбулося. Він глянув через плече й зустрів погляд Рафаеля. Це був момент, коли вони розуміли, що війна між ними ще тільки починається.

— Ти не так легко виберешся, Аліно, — тихо сказав Марк, і його голос видавав справжню напругу.

Рафаель підійшов до них, не витрачаючи часу на формальності.

— Добрий вечір, Аліно. Вибачте, що заважав, але ми маємо про щось поговорити, — сказав він, і навіть його просте звертання було пронизливим і чітким.

Аліна зустріла його погляд і відчула, як знову все змінюється.