Аліна сиділа в темній кімнаті свого нового помешкання, яке, хоч і виглядало розкішно, все одно відчувалося як пастка. Більше нікого, крім охорони, вона не бачила кілька днів, і навіть ті малі звуки, що долинали ззовні, викликали в неї незрозумілу напругу.

Вона відчувала, як світи її життя починають розпадатися, ніби стираються всі надії на майбутнє. Батько продовжував тиснути, намагаючись повністю її ізолювати. Він навіть не намагався приховати свої наміри. Її свобода була не більше ніж міражем, і кожен її рух підлягав його контролю.

Всі останні дні вона намагалася знайти шлях, як втекти, але кожен раз, коли вона думала про це, думки про Марка і Рафаеля ставали все більш заплутаними. Чи могла вона довіряти Рафаелю, тому, хто забрав її від батька? Чи мала вона вибір між ним і Марком, який, як і раніше, був у її серці? Чи була вона просто частиною їхніх ігор, яку можна було взяти, поки вони не знудяться?

Але відчуття тяжкості, яке вона не могла позбутися, все глибше пронизувало її. Вона знала, що потрібно діяти, але не знала, як.

Увесь її світ розірвався тоді, коли вона почула знайомий голос у дверях. Це був Марк.

Аліна не поворухнулась. Вона вже звикла до його нав'язливого присутності. Він з'являвся та зникав, мов тінь, яка не дає забути, що все це — не випадковість, а частина великої гри, де її роль визначають інші.

Марк знову постукав у двері, і лише через кілька секунд вони відчинилися.

— Ти готова, Аліно? — його голос звучав не так, як зазвичай. Він був спокійний, навіть трохи холодний. — Ти не можеш залишатися тут. Це небезпечно.

Вона подивилася на нього, розуміючи, що це не просто відвідини. Він був серйозним.

— Я не маю куди йти, Марк. — її слова лунали з важкістю, що перегукувалась із її внутрішнім світом.

Марк стояв на порозі, уважно спостерігаючи за її реакцією. Він відчував, що ситуація виходить з-під контролю і що кожен його крок може стати останнім для їхніх стосунків.

— Ти все ще не розумієш, що твій батько готовий за тебе воювати? Що він зробить все, аби повернути тебе назад до себе, навіть якщо йому доведеться пожертвувати усіма своїми зв'язками і людьми? — його слова були грубими, але правдивими.

Аліна подивилася на нього знову, з виразом, який говорив більше за будь-які слова. Вона відчувала, що її оточують лише пастки. Вона була здатна на більше, ніж просто дозволити їм вирішувати її долю.

— Ти не знаєш, що я відчуваю. Ти не знаєш, скільки я втратила.

Але Марк не відводив погляду, розуміючи, що тільки це зможе прокласти шлях до її справжньої свободи.

— Я готовий боротися за тебе, Аліно, якщо ти тільки даси мені шанс.

Тоді відбулося те, чого вона не очікувала. Рафаель, як тінь, з'явився у дверях, і на його обличчі була похмура впертість. Він не був готовий до цього бою, але він вже розумів, що нічого не зможе втратити.

— Ви обидва не знаєте, до чого ви підштовхуєте її, — сказав Рафаель, не дивлячись на Марка. Його голос був спокійним, але в ньому було стільки агресії, що навіть Марк відчув напругу. — Всі ваші спроби змусити її вибирати між вами, це лише ще один спосіб покласти її в коло. І це лише погіршить ситуацію.

Аліна стояла між ними, і не могла зрозуміти, що робити далі. Кожен з них хотів її, але вони не розуміли, наскільки глибоко вона заплуталася. Вона не була готова стати нічиєю власністю, але всі ці чоловіки, ці зв'язки і ці війни, здається, не дозволяли їй уникнути своєї долі.

— Що ви хочете, від мене, Рафаель? — спитала вона, дивлячись йому в очі. — Що ви хочете від мене, Марк?

Тіло Рафаеля напружилось, його голос став ще суворішим, коли він відповів.

— Я хочу лише правду, Аліно, — його слова звучали як вирок. — Ти маєш зробити вибір, і зробити його зараз.

Аліна глибоко зітхнула, заплющила очі і відчула, як її життя виходить з-під контролю.

— Я не можу... — сказала вона, і її голос був сповнений розпачу. — Я не можу бути вашою, я не можу бути нікому з вас.

Марк і Рафаель, у свою чергу, зрозуміли, що для Аліни цей вибір був не лише боротьбою за себе, а й боротьбою за те, щоб зберегти себе як людину.

Але що, як вони не зможуть допомогти їй вибратися з цієї пастки? Що, якщо їхня боротьба за її серце лише поглибить її біль?

Кімната була майже повністю темною, лише кілька проблисків світла від вуличних ліхтарів проникали через щілини в жалюзі. Аліна сиділа на ліжку, одна, повністю ізольована від світу. Її мозок був переповнений думками про події останніх днів, але найбільше вона думала про чоловіків, які ось-ось знову опиняться перед нею. Вибір, якого вона так боялася, ставав все більш очевидним.

Її увагу перервав звук дверей, що відчинилися. І ось вони знову — Марк і Рафаель. Вони не говорили, не робили кроків назустріч один одному, але кожен з них тримав свій простір і не відводив погляду від Аліни. Це був момент, коли їй потрібно було вирішити: хто вона для них, і ким вони стали для неї.

— Ти вирішила? — промовив Марк, його голос був спокійним, але в очах можна було побачити вогонь, готовий вибухнути в будь-яку мить. Він був тут не просто так. Він знав, що ще не все втрачено, що вона може бути його, якщо вона просто зробить правильний вибір.

Аліна мовчала, її очі були націлені на землю. Вона не могла дивитися їм в обличчя, бо в їхніх поглядах вона бачила вже не бажання, а вимогу. Вимогу зробити вибір, який вона не була готова зробити.

Рафаель, відчувши її вагання, підійшов ближче. Його рухи були безшумними, як у хижого звіра, готового завдати удару в будь-який момент. Він доторкнувся до її руки, холодно й без попередження, змушуючи її поглянути на нього.

— Якщо ти хочеш знати, чому я тут, — його голос звучав ледве чутно, але кожне слово несло значення, — це тому, що я не дозволю тобі бути їх власністю. Ти не будеш просто частиною їхньої гри. Я заберу тебе від них.

Аліна здригнулася від його слів. Це було несподівано, але в той самий час вона відчула, як її серце б'ється швидше. Її руки тремтіли, і вона навіть не знала, чи здатна вона дійсно прийняти все це. Але Марк, почувши слова Рафаеля, відразу втрутився.

— Не думай, що зможеш забрати її просто так, — його голос став холодним і рішучим. Він підходив до неї швидше, його погляд злісний. — Вона не твоя, і ти не маєш жодних прав на неї.

Аліна подивилася на них обох, і її серце важко билось, коли вона усвідомила, що не може зробити цього вибору. Вона не могла бути з жодним з них, бо це означало б, що вона стане частиною їхніх битв, їхніх ігор. Вона відчула, що не має сили боротися.

— Я не можу, — сказала вона, її голос був тихим, але звучав як вирок. — Я не можу вибрати.

Марк підняв брови, його вигляд змінився, але він не виглядав здивованим. Він знав, що це було питання часу, але зараз, коли він стояв перед нею, він не здавався готовим відпустити її.

— Це твій вибір, Аліно. Якщо ти не обереш, ми все одно будемо тут. Ми будемо боротися за тебе, навіть якщо ти цього не хочеш.

Рафаель, почувши ці слова, зробив крок назад. Він мовчав кілька секунд, уважно спостерігаючи за нею. Його вираз був складним і важким для розуміння, але Аліна побачила в його очах відблиск того, що може бути її остаточним порятунком або ж знову пасткою.

— Якщо це твій вибір, я піду. Але пам'ятай, що я прийду за тобою, коли ти будеш готова. Я не здамся. — Його слова прозвучали твердими, і він пішов, не чекаючи відповіді.

Аліна залишилася одна з Марком. Він не рухався і не казав нічого, але він залишався тут, не відпускаючи її. Він не міг дозволити їй йти.

— Я не можу так, — сказала вона. — Я не готова бути твоєю, або його. Я хочу мати вибір.

Марк подивився на неї, як на слабку, зламану жінку, яка стояла перед ним, намагаючись втекти від їхнього світу. Але він не міг її відпустити. Не тепер.

— Ти зробиш вибір, Аліно, — він нахилився до неї, і його голос став тихим, майже шепотом. — І коли це станеться, я буду чекай. Ти знайдеш, що ти справжня, а не просто частина цієї війни.

Аліна відчула, як її серце завмирає. Вона не знала, чи це любов, чи лише вимога. Але вона вже знала, що вибір буде важким, і що ці чоловіки ніколи не відпустять її, навіть якщо вона цього захоче.

Це була її війна. І вона ще не знала, як виграти.

Аліна сиділа в своїй кімнаті, її серце билося швидше, ніж зазвичай. Її думки плутались, адже в її житті стався ще один поворот, який змусив її почуватися як у пастці. Вона все ще не могла повірити, що це сталося — що Рафаель знову з'явився в її житті і забрав її.

Вона не відразу зрозуміла, чому він це зробив. Тільки після того, як вона опинилася в його в'язниці — або як він це називав, "новому домі" — почала усвідомлювати справжні причини. Рафаель не просто забрав її, він мав намір утримувати її при собі. У його очах був вираз, який вона ще ніколи не бачила, навіть у Марка. Це була не просто пристрасть або бажання, це було прагнення до контролю.

"Ти не розумієш, Аліно, я завжди досягав своїх цілей, і ти — моя наступна перемога", — говорив він тихим, але впевненим голосом, коли вона намагалася вирватися з його обіймів.

Аліна не могла більше витримувати. Вона не мала сили, щоб протистояти йому, і розуміла, що все, чого вона прагнула, тепер було під загрозою. Її воля, її свобода — все це залишалося позаду.

Рафаель був майстерним маніпулятором, і вона вже відчувала, як він починає повільно підкорювати її, використовуючи не лише фізичну силу, а й психологічний тиск. Він не давав їй спокою, ні вдень, ні вночі. Кожен її рух він спостерігав з особливою пильністю. І, хоч як вона не намагалася втекти від нього, вона розуміла, що її свобода стала ще більш обмеженою.

"Але ти не маєш вибору", — мовив Рафаель, сидячи на ліжку і спостерігаючи за нею, коли вона намагалася заспокоїти свої нерви. — "Ти думала, що втечеш, але тепер я буду керувати твоїм життям. І, якщо чесно, Аліно, ти навіть не розумієш, як тобі пощастило."

Аліна відчувала холодний піт на лобі, її пальці стиснулися в кулаки, але вона знала, що боротьба буде складною. Не було більше Марка, і батько здавався надто далеко, щоб прийти на допомогу.

Кожен день з Рафаелем приносив нові випробування. Вона намагалася залишатися сильною, але важко було втримуватися, коли він продовжував її тиск, маніпулюючи її емоціями і бажаннями. Вона не могла зрозуміти, чому він так ставиться до неї, чи це просто прагнення до власної влади, чи йому дійсно важлива її присутність у його житті.