Перемагає...

Арестович сказав заспокоїтись, я виконую його наказ.

Леся Українка таки сподівалась - це тепер мій дороговказ.

Десь далеко померли люди, їх ніхто уже не врятує.

Їхнім рідним уже не подзвонять, їх ніхто уже не почує.

Гості різні бувають, ми про це добре знаємо,

Гіркий досвід спідкав, але правду далі шукаємо.

Воюємо за свободу та власне життя,

Воюємо за перемогу до останнього серцебиття.

Десь там люди від смерті тікають,

Але хтось нових близьких знаходить.

Хтось одружується, а хтось - помирає.

Хтось завжди про себе думає,

А хтось - як комусь допомогти вже не знає.

Дитя не хотіло їсти, ти заїдала війну,

Хтось шукає місце, де сісти,

А вона лише кричала: «Піду!»

Вона готова була вже бігти.

Її очі побачили жахливу війну,

Вже здавалось, порятунку немає.

Та заплющивши очі в хвилину страшну,

Вона бачила – її армія перемагає.

Лисичина Надія, Староконстянтинів. ©