Як тільки очі вночі закриваю,
Одразу кадри страшні пригадаю.
Як розбирають ті кляті завали,
Як діток рятують під дикий плач мами.

Як орки прокляті вбивають людей
Та сильно калічать наших дітей.
Як палять будинки уже без розбору,
Крадуть та ґвалтують… Нема нам спокою.

Плачуть, жаліються своїм батькам.

А тим, хоч би що: "Воюй. Ты там сам!".
Грабують будинки для своїх дружин

Гроші, килими, телевізори й джин.
Сині мордяки ходять по полю,
Своїх кидають, нема в них святого.
Добривом в нашу землю підуть,
Бо не зможуть зламати наш дух.
Хотіли нас вбити, але об'єднали.
Ми - нація сильна, ви шансу й не мали!

Бо Україна - це гордість і честь.
А ваша "росія" - ганьба і смерть.
Іншого плану і бути не може.
Разом ми сильні і ми переможем.

Ми відбудуємо рідні міста,
Піднімемо з попелу свої дома.
Ваші злі вчинки ніхто не забуде.
Розплата вже близько! Бог нас почує!

Ангеліна Катеринюк, Рахів. ©