Ой пахне хлібом та борщем червоним,

А мати ще й пироги пече.

Чекає вона сина с фронта,

І сльози капають з очей.

І молить Бога як ніколи,

Щоб повернувся він живий.

Вона, то знає, що син дужий,

І дух у нього бойовий.

Але те, серце материнське,

Воно так б'ється у ночі.

Коли гремить с гарматів дуже,

І ходять по землі чужі...

А мати знов чекає зранку,

Свою кровинку вигляда.

А син іде із автоматом,

Весь зморений на неї спогляда.

"Ну ось і все моя рідненька,

Не плач прошу тебе, не треба!

Я тут живий, стою з тобой,

А значить вже покінчено з війною!"

"Ось глянь у небі не літак,

То полетів напевно шпак.

А ось послухай гімн звучить,

І душа вже зовсім не болить..."

Курочкіна Оксана Володимирівна©