Вони вже знайомі сімнадцять років. Навіть найдикіші тварини за такий термін перестають ненавидіти один одного, але не ця парочка, яка у віці тринадцяти років уславилася чи не на весь район своєю запеклою бійкою, де обидва отримали переломи та розбиті носи.Бідолашні матері не знають, що робити та як їх помирити. Та вони навіть не сварилися, а з самого знайомства, починаючи з чотирьох років, корчили один одному пики і обзивали найгіршими словами, які тільки знали.

Ну як один одному...

Цю війну розпочав БемБем — цей таєць, чорт би його побрав, який не знає, що таке особистий простір та особисті речі.Хлопець, ім'я якого неможливо вимовити як у чотири роки, так і зараз, і не тільки тому, що Лі його терпіти не могла.

Цей паршивець завжди забирав іграшки Хейон у пісочниці та ніби "випадково" їх ламав. Звичайно, після зіпсованних ігрошок він смачно отримував купу лящів від дівчини.


А у молодших класах постійно псував її зошити та інші шкільні речі. Гриз її ручки, ламав лінійки, у зошитах малював усілякі гидоти і безперестанку пишався цим.



Клятий син маминої подруги...

Що вже там говорити про середню та старшу школи: починаючи з восьмого класу, коли зовнішність у дітей кардинально змінювалася і дівчатка у її віці ставали дівчатами, то ясна річ, що хлопці не втрачали шансу сходити на побачення з красунями.


І Хейон була однією з таких красунь: пухкі губи, милі щічки і великі, наївні карі очі, загострені біля країв. 

Але з яким би хлопцем вона не пішла на побачення, наступного дня ці "жертви" приходили до школи з розбитим носом або синцем під оком, більше не маючи наміру навіть подивитись у бік дівчини.

І так вона страждала до самого дванадцятого класу, поки нарешті шкільне життя не закінчилося і вона не вступила до університету.

Благо, їй пощастило, адже мама Бема переїхала до іншого району разом із сином, коли його батьки розлучилися, де хлопець вступив до іншого навчального закладу.

Звичайно Хейон була дуже рада, що не побаче цю пику, мабуть, до кінця свого життя. Її страждання закінчилися, адже ніякої п'явки, що прилипла до дупи більше немає, що може бути ще краще?

Час від часу Хейон, згадувала про тайця та згадуючи його витівки вона замислювалася: чи його девіз був "якщо не мені, отже, нікому" або просто – "нікому". Це дівчина ще не уточнила, але, швидше за все, підходили обидва варіанти.



І навіть зараз, коли життя налагоджувалося, їй сподобався хлопець із другого курсу, мати повідомляє найжахливішу новину, перекреслюючи всі плани.

— Що!? Та ні за що! До побачення, пані Лі! — закричала дівчина, звертаючись до матері, як до пані, тільки з невдоволеним тоном.


А якщо Хейон говорить з мамою на "ви", та ще й кличе пані, то це зазвичай означає лише дві речі — найвищий ступінь агресії або здивування. В даному випадку активні обидва значення.

— Хейон, це лише на місяць, — спокійно почала жінка, ніяково усміхаючись. Мати знала як відреагує дівчина, тому все ж таки готувалась подати цю новину м'якше.

— Всього лише?! Місяць — тридцять днів, сімсот тридцять годин, сорок три тисячі вісімсот хвилин, це ж... — вона замовкла, згадуючи уроки математики. — Це ж два мільйони шістсот двадцять вісім тисяч секунд! Бачити його морду стільки часу... Мати, ти збожеволіла?! — пискнула вона і одразу отримала дерев'яною ложкою по лобі.

— Ти надто перебільшуєш! Просто не провокуйте один одного та й усе! - шикнула мама, адже навіть її терпець урвався. — Чому ці діти не можуть просто порозумітися...

Жінка пішла далі готувати обід, бурмочучи собі щось під ніс, на кшталт:"Чому ми планували народити їх разом і засватати, а вийшло все навпаки?" і тому подібні фрази.


Цей місяць у заміському будиночку сім'ї Лі, під одним дахом з Бемом буде просто нестерпним, гірше за будь-якого мавпника або дурдома. Може, просто втекти закордон? Або зламати собі ногу та лікуватися в лікарні? Варіантів, як запобігти цього катування було багато, але, на жаль, вони були надто нездійсненними.

Пані Бувакуль і пані Лі знають, як вони ненавидять одне одного, чому вони змушують їх йти на це?




— Я не бачила його два роки. Це і є вся моя перерва від нього? Ти знущаєшся? — все не вгамувалася Лі, сердито струсивши волосся на голові.

Брюнетка різко піднялася зі стільця і поспішила до мами, хапаючи її руками за край фартуха.

— Пані Лі, я вас благаю, дозвольте мені залишитися вдома! — дівчина почала робити "щенячі очі", мило ляскаючи віями, сподіваючись, що це допоможе вмовити маму залишити дочку вдома і не псувати їй нерви та життя загалом.

— Хейон, ні, ну що за цирк. Це навіть не обговорюється. БемБем уже погодився, ось що він робитиме у компанії двох старих жінок?


— А що він робитиме у компанії трьох старих жінок? Ну, мама-а! - занила Лі, починаючи тупотіти ногами, ніби маленька дитина. — Чому ти мені не даєш право вибору? Я вже повнолітня!


— Так, але ти так само залишаєшся моєю дочкою, яка не перечить матері, якщо це необхідно. І до речі, живеш досі в моєму домі.


— Але ж зараз це необхідно!


— Хейон, тобі двадцять один рік, а ти поводиться як дитя. Іди збирай речі, завтра вранці пані Бувакуль забере нас машиною.

— Дідько, яка вперта жінка... Я за свободу вибору, а вона... — дівчина бурчала про себе щось невиразне йдучи до своєї кімнати.


Їй терміново треба виговоритися своїй найкращій подрузі. Хоч хтось її зрозуміє та заспокоїть. Подруга Хейон знає про її відносини с Бемом, можливо вона щось порадить.


***

"—Поводься нормально і не ганьби ні себе, ні свою матір", — прокручувалися слова матері в голові у Лі, коли вона побачила у вікні сіру машину, звідки вийшли жінка та високий хлопець.

Весь ранок Хейон тільки й робила, що крутилася біля вікна, виглядаючи того придурка. Вона хвилювалась як ніколи, хоча з другого боку це було дивно, адже зазвичай такого ніколи не було, коли сім'я тайців приходила до них у гості.

Але то справді був БемБем біля машини? Точно цей низенький таєць з невимовним ім'ям і прізвищем?Дівчина здивувалася і швиденько побігла до дверей, помітивши, як мама так само до неї йшла.


— Ти чого так схопилася? — спитала мама, зсунувши брови до перенісся.

— Та нічого, просто почула, як дверцята машини зачинилися, от і вирішила глянути, чи не вони це.

— П'ятий поверх, як ти почула?

— Неважливо! То це вони?

— Ну ясна річ, якщо я йду до дверей, — відповіла жінка, клацнувши кілька разів замок, відчиняючи двері.

І щойно вони розкрилися, погляд брюнетки кинувся на красеня, під метр вісімдесят навпроти, з білим волоссям. Він одразу оглянувся на Хейон, трішки піднявши брову. Його чорні очі блиснули і за виразом його обличчя, здавалось що він ледве стримується, щоб не засміятися.

Якщо це і правда БемБем, то чаклунство існує, бо згадуючи того БемБема, якого вона називала "Дитиною кукурудзи" або "Голлумом", складно повірити, що перед нею стояла та сама людина.


Він помітно підкачав своє тіло, показуючи це не до кінця застебнутою білою сорочкою. Витягся в зрості, і тепер Хейон далеко не вище за нього, адже їй довелося підняти трохи голову, щоб подивитися в очі самого диявола.

— Ви помилилися дверима

Спочатку Хейон сама не зрозуміла, хто перед нею знаходився, тому вона відсунула маму від дверей і зачинила її назад, прямо перед носом гостей.

— Ти що, збожеволіла?! — крикнула мати, грюкнувши долонькою по плечу дівчини, від чого та здригнулася, і до неї дійшло, що вона щойно зробила.


А мати тут же смикнула за ручку, назад відчиняючи двері квартири і запрошуючи їх увійти, вибачаючись перед гостями за таку незручну ситуацію.

— Вітання, пані Бувакуль та її дрібне лай... син, — опритомніла дівчина, щоб не сказати чогось мерзотного про її невихованого синочка, бо якби у Хейон була дитина і її почали обзивати, навряд чи їй би таке сподобалося.

— Вибачте, а Ви хто? І де Хейон? — увімкнувши йолопа, почав Бем, озираючись на всі боки.

— Та ну скажеш! Це і є Хейон, — почервоніла мати, думаючи, що її дочку зараз почнуть говорити компліменти.

— Хіба? А де та більш-менш симпатична дівчина? Чи кинув тебе черговий хлопець і ти вирішила остаточно про себе не дбати? — посміхнувся БемБем, відразу отримавши поштовх ліктем від своєї матері і невдоволений погляд на додачу.


— А тобі нагадати, через кого від мене хлопці тікали, — дівчина зробила крок уперед, уже подумки готуючи себе до бійки, але нащастя, мами встигли розняти конфлікт, що ще не почався, і відсунули обох на кілька метрів один від одного, як розлючених собак.

— Так, ну все! БемБем, можеш віднести наші сумки в машину, будь ласка, дуже вже вони важкі, — м'яко посміхнулася пані Лі, на що блондин кивнув.

— Звісно. Хоч від мене буде допомога в цьому будинку, — кинув наостанок хлопець і, взявши пару сумок речей та їжі, вийшов із квартири, під обурений погляд дівчини.

— "Вилупок", — подумала вона, в голові відзначаючи, що хоч зовні він і помінявся, а характер такий же бридкий.

Лі важко видихнула, прощаючись зі своїм затишним будинком і покинула його, морально готуючись їхати з цим ідіотом в одній машині кілька годин.

***


— Ей, Хейон, дивись, та кобилка на тебе схожа, — почав сміятися Бем, показуючи вказівним пальцем на тварину, яку машина вже проїхала.


— Слухай, я тобі зараз знесу яйця, — фиркнула дівчина, склавши руки на грудях.

— Ти ж кінь, а не курка.

— А яйця тобі знесу, зрозуміло? Просто встули пельку і дай цей час, що залишився, проїхатися в тиші, поводишся як п'ятирічне дитя, — зітхнула дівчина, переміщаючи погляд на гарний краєвид, що проглядався за вікном автомобіля, заспокоюючи себе подумки.

Це був останній жарт хлопця перед тим, як машина завернула за ріг і під'їхала до невеликого двоповерхового будиночка, що знаходився біля гарного озера.

Хейон треба похвалити – вона витримала всі жахливі жарти про себе. Щоправда, на останнє відреагувала, тим самим розваживши Бема ще сильніше.

- Хей, Голлуме, зроби в цьому житті щось корисне, віднеси речі в будинок, — сказала кареока, як тільки всі вийшли з машини.

Мами обох про щось розмовляли, тож дівчину навряд чи почули б. Та якби й почули, це нічого не змінить.
Всі тут розуміють, що навіть якщо вони так поводяться, вони вже не діти і самі зможуть вирішити конфлікт. Але цей конфлікт не вирішити вже нічим.

Хейон пройшла в будинок, де її вітав легкий запах книг, який залишився в цьому приміщенні, здається, назавжди. Цей запах також асоціювався із печеним хлібом. Мама частенько випікала різні хлібобулочні вироби, через що дівчині було дуже затишно та комфортно перебувати тут.


Як зовні, так і всередині будинок не виглядав старим, хоча батьки Хейон купили його з досить старим ремонтом усередині. І коли батьки ще не були розлучені, сім'я Лі часто сюди їздила. Шкода, що ці поїздки були лише до дев'яти років. Але ось, вона знову стоїть на тому порозі, де стояла більше десяти років тому.

Тут було чисто, як не дивно. Дівчина була впевнена, мама сюди приїжджала прибратися, навіть не сказавши про це, що їй дуже не сподобалося, бо жінка все робила сама.

Дивлячись на камін, в якому залишилося трохи попелу, яке мама, мабуть, забула прибрати, Лі згадувала ті безтурботні вечори, в яких все було добре. Ніякого поганого настрою та жодних настирливих хлопців.

А зараз цим домом ходить той, кого вона ненавиділа все своє життя, той, про кого вона думала щоранку, прокидаючись від сну. Він навіть снився їй, хоч і не часто, але навіть уві сні він не давав їй спокою.

— Хейон, покажи Бему кімнату, та що для гостей на другому поверсі зліва, а ми поки що розкладемо продукти, - попросила мама, обертаючись до дочки. — А хоча ні, не треба. Я краще сама покажу, бо живими ви обидва туди не дійдете, — жінка витерла мокрі від води руки об рушник і підійшла до парочки.

— Пані Лі, не варто. Ми постараємося дійти туди без пригод, — він усміхнувся і поклав руку на її плече, тим самим наполягаючи на своєму.


Дивно...

Дівчина знизала на це плечима і коли мати погодилася, брюнетка негайно пішла на другий поверх, чуючи, як ззаду йде це нещастя.

Чомусь Лі було настільки не комфортно йти, що аж мурахи пройшлися її тілом, вона відчувала погляд БемБема на собі навіть ззаду.

Кароока увімкнула світло в коридорі на другому поверсі і підійшла до білих дверей.

— Ось твоя кімната, щоб ти там задихнувся, — розвернулася вона, склавши руки, зустрічаючись з поглядом хлопця.


І він був якийсь... Не такий. Щойно їхні погляди зустрілися, Бувакуль відвернувся і його щоки помітно почервоніли.

Це ще дивніше...

Дівчина підняла одну брову, окинувши очима хлопця, що стояв перед нею, помічаючи дещо дивніше дивного. Вона подумки посміхнулася і видала легкий смішок.

— На самоті, — додала Хейон пошепки, і з тепер не уявною усмішкою пішла на низ, залишаючи шокованого БемБема одного.

***

Перший вечір пройшов на ура.


Блондин мовчав, як риба, що не могло не тішити, а смачне м'ясо на грилі наповнило весь шлунок.

Навіть випитий алкоголь гарненько вдарив у голову, зате, тепер дівчині не треба було прикидатися при дорослих, що вона твереза. І вдавати нема перед ким, бо мами обох пішли мити посуд, хоча були також не зовсім тверезі. Хейон не проти була допомогти, але коли мама п'яна, її ніхто вже не переконає в чомусь. Вона завжди стоятиме на своєму, а в гіршому випадку – почне філософствувати.

Дві сім'ї розташувалися на задньому дворі, під нічним небом, та й така вечеря була зручніша, ніж за столом на кухні. Природа, однак, свіже повітря.

Хейон підперла підборіддя рукою і прикрила очі, трохи похитуючись на одному місці.

— Бем... Чому ти такий козел? — спитала Лі, не розплющуючи очі.Вона почула незадоволене і таке ж п'яне мукання, ніби хлопець щойно прокинувся.

— А чому ти така курка? — відповів він запитанням, примушуючи брюнетку розплющити очі і підсісти до хлопця ближче на один стілець.

— Не відповідай на запитання запитанням. Я питаю нормальні речі. Кунхкук Бхукуль... — язик почав заплітатись і Лі ніяк не могла вимовити його повне ім'я правильно.

— Канпімук Бувакуль, — поправив він.

— Так-так, Пікун Кульваль, то чому ти такий кретин, га?

— Я не кретин... Ти мене просто не знаєш, — занив Бем, перекинувши голову назад.Хлопець подивився на зоряне небо. Мільйони срібних зірок мерехтіли далеко над планетою, в сотні тисяч кілометрів від них, що вже не дивувало, але все ж таки подібні факти іноді вражали.

Але, мабуть, хлопець переборщив із подібним спостереженням, адже все навколо закружляло і він упав зі стільця, вдаряючись спиною.

— Я впав! — крикнув БемБем і підняв руку, привертаючи увагу Хейон.


— Так підіймайся, — відповіла вона, відразу почувши фразу "не можу" і поспішила до п'яного хлопця, присівши біля нього навпочіпки. — Вставай лінива дупа!

Лі почала трусити його за плечі, через що БемБем невдоволено мукав і хитав головою в різні боки, тримаючи очі закритими. Він не хотів вставати, та був надто важким, щоб Хейон змогла його підняти самотужки.

Коли дівчині набридла ця витівка, вона відпустила Бувакуля, але продовжила сидіти на хлопцеві зверху, спостерігаючи за тим, як він смішно почухав бік і прицмокнув, як п'яний старий, якого зазвичай Лі бачить на вулицях одного району. Звичайно ця поза з боку виглядала дуже дивною, але обом, здається, було все рівно.

— А ти красенем став, ти знаєш? — спитала вона, на що отримала те саме мукання.

Вона постукала кулачками по накачених грудях юнака, і пізніше оперлася руками об груди. 

Її усмішка зникла після декількох хвилин невідривного погляду на Бема. Вона безсоромно задивилася на його обличчя, зокрема пухлі губи. Дівчина повільно нахилилась вперед, приклала обидві долоні до його щок і наблизившись до обличчя парубка, припала до його рожевих і злегка сухуватих губ, зовсім не розуміючи, що вона робить, адже хлопець напевно вже заснув, але чому б не скористатися шансом та не поцілувати його?

Це був дуже легкий, ніжний і такий наївний поцілунок, що у дівчини десь у животі пурхали метелики, а серце забилося в рази швидше.

Хоч вона його ненавиділа, але, можливо, вона думала про нього ранком не тому, що він її бісів?

На це запитання не було відповіді.


Але зате була відповідь на поцілунок Хейон, який Бем стрімко посилив, кладучи руки на її стегна і рефлекторно погладжуючи їх, після чого одразу однієї рукою заліз її під кофту. Дівчина почала трохи тертися об нього, відчуваючи напругу в його штанах. Невинний поцілунок переріс у щось пристрасне та незрозуміло приємне.

Але після декількох хвилин гарячого поцілунку до Лі поверувся здоровий глузд і вона злякалася, відразу різко відсторонившись від нього, падаючи п'ятою точкою на траву.

Дівчина сильно почервоніла, вона старалася відновити дихання, в одночас витираючі свої губи та піднімаючись із холодної поверхні. Вона щойно усвідомила, що зробила, і блювотний рефлекс почав підбиратися до горла, викликаючи не найприємніші відчуття.

— Ма-а-а-ам! — закричала вона. — Забери Бема, він п'яний настільки, що не може піднятися! — продовжила дівчина, зайшовши в будинок.


Тепер їй краще забути про цей випадок, якщо тільки БемБем сам не згадає. А якщо згадає... Ох, Хейон буде простіше вмерти.

***

За весь минулий тиждень БемБем поводився як завжди — залишався таким же егоїстом і гордим індиком, який міг зайти в кімнату Хейон без попередження або зайти у ванну без стуку.


А це означало, що він не пам'ятав тієї ночі і тепер усе гаразд. У нього так, але у Хейон навряд чи. Була то помилка чи ні, дівчина не знала. Але десь всередині себе вона була впевнена, що їй це дуже сподобалося. 

Вона думала про той поцілунок щоночі, щоранку, бажаючи забути це.


Забути теплі губи блондина і його п'яне, але страшенно сексуальне мукання з хрипкістю. Їм уже не по тринадцять, де хочеться тільки цілуватися, це не секрет. Хочеться набагато більше, ніж просто цілуватися та гуляти за ручки.


Повноліття – страшна штука. З цього віку і починаються всі твої проблеми, починаючи від навчання, до особистого життя.

— Дживон, ти навіть не уявляєш, як мене все це дістало! — лежачи на ліжку, скаржилася Хейон подрузі, з якою розмовляла по телефону щовечора. — Він не знає, що таке особисте місце взагалі. Йому без проблем можна зайти в мою кімнату, на щось подивитись або десь поритися в пошуку чогось, навіть під мої крики та крики. Я не можу це вже терпіти! — засмутилася дівчина, відчуваючи, що ось-ось заплаче.

Звичайно, про той випадок Хейон вирішила не розказувати нікому і навіть кращій подрузі. Тому, вони зазвичай розмовляли про те, що могло відволікти дівчину.

— Чому ти так не робиш із його кімнатою? — запитала дівчина на тій лінії.


— Та тому що я не така, як він і не принижуватимуся. Я ненавиджу його всією душею і буду ненавидіти до кінця свого життя, тому що тільки на ненависть ця людина заслуговує... — продовжувала дівчина, але БемБем уже вирішив не підслуховувати далі, і просто тихо пішов у свою кімнату.

Так, було страшенно неприємно таке чути про себе, але може вона має рацію? Ця курка серйозно може бути правою.



Але як бути, якщо Бувакуль уже звик до таких відносин між ним та Хейон? Він не може інакше, адже хлопчик, що вимагає уваги від Лі, буде вже не той. А як сама Хейон не розуміє того факту, що йому потрібна її увага?


З самого дитинства та не злюбила свого нового приятеля і не спілкувалася з ним, тому хлопчик і вирішив діяти по-своєму, що й призвело до того, що він просто не може не задирати або не обзивати Хейон. Це просто увійшло у звичку.

Та ще й із середньої школи, Бем почав помічати, що його організм дивно реагує на це дівчисько. З віком він зрозумів, що це таке, але контролювати це просто неможливо.

— Гаразд, зателефоную завтра. Я піду вже спати, а то пізно, бувай!


Хейон повісила трубку і вирішивши на ніч послухати музику, почала шукати свої навушники, яких ніде не було. Звичайно ж дівчина зрозуміла, де вони могли бути і тут же, розлючена, пішла до того бовдура. 

Вона підійшла до його кімнати, двері якої були трішки відчинені. Короока готувалася як звичайно влаштувати великий скандал, але як тільки підійшла ближче до щілини дверей і подивилася туди, тут же зніяковіла і всі її думки заплуталися. Вона побачила напівоголеного БемБема, який якраз переодягався. 

Вона застигла на місці, і лише очі її бігали його тілом. Вона проковтнула грудку слини, що щойно з'явилася, і судорожно вдихнула. Внизу живота щось скрутило, а по спині пройшовся холодок. Вона схрестила ноги, намагаючись зупинити це настирливе відчуття, але спостерігати не перестала. Таєць надів шорти, мимоволі погладив долонькою свій прес. Їй погляд кілька разів "випадково" зупинявся на його штанах у певному місці. Який сценарій тільки не будувався в голові у Лі і їй було дуже соромно за це.

Збоку це виглядало напевно дивно, ніби вона збоченка, але все було не так. Точніше, не зовсім так. Вона чекала, поки той одягнеться і Хейон зможе забрати свої навушники. І ось через кілька хвилин очікувань (випробовувань), юнак одягнений ліг на ліжко.

— Хей, ти знову взяв мої навушники?! Скільки разів я казала тобі їх не брати? Тупий ідіот, — як ні в чому не бувало шикнула Лі, увірвавшись у кімнату Бема, який сидів на ліжку, опершись об стінку і лазив телефоні.


— Навіщо мені потрібний дозвіл? Все одно в тебе немає вибору: чи я їх заберу поки тебе немає, чи я їх відберу силою, — фиркнув хлопець, не відриваючись від гаджета.


— Чому ти не піддаєшся вихованню? Ти, мабуть, виріс серед мавп, а не людей.


— Слухай, забирай свій мотлох і провалюй, бісить! — підвищив він голос, від чого Лі ледь помітно здригнулася. Це було несподівано.


— Ти чого? — все-таки вона не очікувала такої реакції і трішки злякалася.


— Нічого, вийшла звідси! Звали в туман! — Бем негайно взяв чужі навушники і кинув їх у здивовану дівчину, не встаючи з ліжка.


— Та чому ти мене так ненавидиш? — Дівчина подивилася йому в очі, після чого відразу ж помітила усмішку.


— Тому що ти мене страшенно бісиш. Кожними діями, кожними словами, та й загалом дратуєш, — неприємно висловився парубок, продовжуючи гортати стрічку соцмережі.


Вона трохи зам'ялася, прокручуючи в голові свої думки та підбираючи правильні слова та дії.


Хочеш пограти? Пограємось.


— Дивно... Тоді чому, побачивши мене, у тебе встає? — вона повільно скоротила відстань між ними і поклала руку на стегно блондина, від чого той голосно проковтнув. Він явно не очікував такого від Хейон. Його вираз обличчя треба було бачити. Ці шоковані оченята, і погляд "як вона здогадалася?" засядуть у голові дівчини надовго.

— Ти думав, я сліпа, м, БемБем? — посміхнулася дівчина, радіючи його реакції, хоча всередині все перевернулося вгору дном від хвилювання, і вона показала це лише тоді, коли вийшла з його кімнати.



Страх огорнув її лапами, адреналін підскочив і Хейон приклала руку до серця, що швидко билося, виривалося з грудей, що пульсацію вона відувала всюди.


Тепер Лі розповіла про його секрет йому ж самому, тепер їй точно не вижити. Яка тепер між ними буде атмосфера? Чи, може, дівчина все перебільшує і все повернеться на круги своя? Хоча, вона надала йому урок та дала відсіч, якщо можна було так сказати.

Збентежити було його просто, а як же приємно на душі стало. Тепер не тільки вона схильована тим, що відбувається між ними.

— Дурна курка, — невдоволено прошипів Бем, знімаючи з себе футболку та решту одягу.
Йому треба було остудитись після цього випадку. Його спина значно спітніла, а легені вимагали більше кисню.


І як тепер дивитися їй у вічі? Як поводитися з нею?


Таєць увімкнув воду, звідки полилася холодна вода, зволожуючи всі ділянки шкіри.


Чи треба сказати їй усю правду? Вона точно не так зрозуміє, адже вона відчуває зовсім не те, що відчуває Бем.


Він рукою проводить по накаченому торсу, його рука ковзає нижче.


А що вона сказала йому? Та ще й пошепки:


— "Ти думав, я сліпа, м, БемБем?" — вона вперше назвала його на ім'я...


За стільки років знайомства, хлопець вперше почув своє ім'я з її вуст, від чого Бем збудився ще сильніше, більше не в силах стримуватися.


Як же він хотів, щоб вона говорила тільки його ім'я, щоб вона стогнала його ім'я, щоб вона скрикувала його ім'я. Щоб вигиналась під ним, звивалася як змія, міцно обхоплювала його торс своїми ногами, дряпала його спину від збудження...

ENHYPEN - FEVER




Його рука обхопила і міцно стиснулася на затверділому органі і хлопець почав ритмічно стискати і гладити. Інстинкт узяв гору, Бем важко дихав, одна його рука енергійно працювала, в той час як друга вп'ялася в тканину душової шторки, здавалося, що трохи і ця шторка злетить, але уявляти як рука Хейон лягає на стегно тайця і повільно піднімається вгору, куди гірше, ніж зірвана тканина.


Хлопець почав тихо стогнати, включаючи тиск води сильніше, щоб приглушити його стогін. Він уже відчуває це, ще трохи...


— Хей, дитя кукурудзи! — у двері постукала дівчина, чий голос блондин одразу впізнав.


Він довго не відповідав, подумки молячись, щоб дівчинка пішла геть, але те, що вона зробила далі, привело його в не кволий шок:


Лі відчинила двері і просто так увійшла у ванну, змушуючи хлопця визирнути з-за шторки, яку він мало не зірвав кілька хвилин тому.


Кареокий виглядав напружено, його очі бігали по кімнаті, аби не дивитися на її тіло.


— Чого тобі? — запнувся він, коли дівчина простояла так секунд десять.

Але Лі нічого не відповіла, а стала у ступор. І справді, навіщо вона сюди прийшла? Вони обмінювалися поглядом і здавалося, що ці секунди йшли як годинник — довго і болісно.

*Flashback*

— Це так безглуздо, що ж я наробила, — шикнула дівчина, ударивши себе по лобі долонькою.

Вона вешталася від одних думок до інших. То вона пишалася за себе, то корила себе за цей вчинок.

Кореянка дістала з-під ліжка приховане японське саке, яке колись привезла подруга з Нагано. Швидко впоралася з кришкою і притуливши до губ шийку пляшки, зробила кілька великих ковтків, відчуваючи, як теплота пішла горлом, а в роті залишався легкий післясмак алкоголю.

Та-ак, повелася вона реально дивно і взагалі, навіщо їй ці ігри? Дожила б місяць із сварками, але ні, треба було їй сказати, що вона бачила кілька разів, як БемБем збудився, що дуже природно у його віці.

Та ще й той поцілунок.

Тепер Лі загнала себе в глухий кут. Їй здавалося, що вона програла свою гру. Може, збовтнула зайвого чи він помітив її переляк? Ще й алкоголь дав про себе знати, адже та почала у всьому звинувачувати себе і краще б вона закрилася в цій кімнатці навіки-вічні.Поки дівчина сиділа у тихих роздумах, вона почула щось дивне. Якісь дивні звуки, схожі на стогін. Чи це і був він?

Хейон встала з ліжка і повільно та тихо пішла до ванної, звідки й долинали хрипкі мукання.

Брюнетка вже здогадується, що хлопець там робить, але що робитиме вона, адже внизу живота знову скрутився вузол, як тільки вона приклала вухо до дверей, а в думках з'явилася ідея зайти туди і нарешті з'ясувати стосунки...

*Кінець Flashback*

Її погляд припав на оголені груди хлопця, які були видні через білу шторку. На мокре волосся, що прилипло до чола, а ще, на його карі очі, в яких була зовсім не злоба, а жаль і якийсь переляк, перемішаний з диким збудженням.

— Дідько, звали звідси, хутко! — з люттю гаркнув Бувакуль, продовжуючи спостерігати за Хейон, яка повільно розвернулась і підійшла до дверей, збираючись піти.

— Хейоне, зараз чи ніколи... — прошепотіла сама собі і зачинила двері на замок.

— Ти що в біса твориш? — здивовано спитав Бем, готуючись уже наговорити їй пару їдких слів, але швидко зупинився, коли побачив, як дівчина почала знімати з себе білу футболку, розміром 2XL, яка була їй майже по коліно, під яким був чорний мереживний бюстгальтер.

Вона повернулася назад, обличчям до шокованого тайця, який з подиву підняв брови і тяжко ковтнув небажану слину.

— Що ти відчуваєш до мене? — спокійно запитала дівчина, акуратно знімаючи з себе спідню білизну, поки Бем неохоче відвернувся.

— Я відчуваю, що в тебе остаточно поїхав дах. Якщо раніше ти була просто ідіоткою, то зараз ти божевільна... — невиразно відповів хлопець, хоч і чудово розумів суть цього питання.

— БемБем... — прошепотіла дівчина, від чого хлопець заплющив очі, аж надто збуджуюче вона вимовила його ім'я.

— Іди, як же ти не розумієш... Я хотів від тебе уваги. Завжди. Щойно зустрів тебе... А зараз, коли ти дражниш мене, я не можу стримуватися, — Бем почав голосно дихати, ніби після п'ятикілометрової, безперервної пробіжки.

Він нічого не почув у відповідь. Подумав, що дівчина пішла і вирішила його розіграти, тому хлопець повністю смикнув шторку праворуч, але вона все ще там стояла.


Почула...


Вона і без його слів здогадувалась, але одне діло здогадки, і зовсім інше правда. Сказати чесно, вона трішки здивувалась, адже вважала його зацікавленність нею нещодавною. До цього Лі була впевнена, що в дитинстві Бем її ненавидив.

Чи не ідеальні слова для освідчення в коханні, але і вони були складно-вимовними для блондина. Хотів би він сказати їй більше, але тільки не знайшлося жодних слів. Він ніби забув рідну мову, втратив дар говорити.

Вона стояла оголена, тому його погляд мимоволі оглянув її худе тіло, її молочну шкіру, тонку талію, привабливі й сексуальні груди, під якими було татуювання знаку зодіаку — тільця. Дивно, адже вона народилася у січні...

Дівчина не зводила погляду від його очей, які, як у маленького хлопчика, бігали по всьому, крім Хейон. Він просто боявся подивитись їй у вічі. Йому було дуже соромно за свої вчинки, а зараз вона стоїть перед ним зовсім оголена і він соромиться, як незайманий з дев'ятого класу. Той Бембем, який вперше подивився фільм для дорослих у п'ятнадцять років.

Вуха та щоки порозовіли, а Лі, зрозумівши, що йому потрібне "зелене світло", ступила крок уперед.

І ще крок...

І ще...

Дівчина взяла руку Бема і ніжно приклала її до своєї щоки, зазираючи у очі хлопця.

— Я довго думала, чому після двох років розлуки, я все одно продовжувала згадувати про тебе... Раніше я думала, що це ненависть, але зараз... Я зрозуміла, що це далеко не вона, — відповіла Хейон, впившись у вуста Бувакуля, відштовхуючи його до холодної стіни.

Хлопець сам не очікував такого повороту подій, але його це заводило не на жарт. У голові прослизала думка, що це взагалі сон. Але Бем розплющував очі і щоразу переконувався, що все відбувається по-справжньому. Він був настільки щасливий, що посміхався в губи дівчині, а вона, відчуваючи це, усміхалася у відповідь.

Тепер хлопець може пройтися рукою по її мокрій від води шкірі, може стиснути її груди у своїй руці, від чого та тихо стогнала і нігтиками впивалася в плечі блондина. Другу руку приклав до татуювання, великим пальцем погладжуючи його.

БемБем не втрачаючи жодної хвилини, притиснув Лі до холодної плитки, продовжуючи пристрасно цілувати губи, проникаючи язиком у її рот. На мить він відчув смак рисового вина. Він відсторонився і заглянув у її світлі очі.

— Ти випила?

— Для хоробрості...— тихо відповіла вона, вловивши невдоволений погляд Бема, який почав повільно відпускати руки. — Бем, не бійся, я не пошкодую. Напевно ти і не пам'ятаєш, але коли ми випивали першої ночі на галявині, я тебе поцілувала. І повір, це почуття переслыдувало мене по сей день. І я б зробила це ще раз.

— Чому ж ми не зробили цього раніше? — він посміхнувся, поправивши її волосся за вухо.

— Тому що, ми були дурними...

Хлопець прочистив горло, його щоки вкрилися рум'янцем ще більше, він опустив погляд униз. Хейон зворушилася такому сором'язливому Бему, якого раніше ніколи не бачила, тому притиснула його сильніше до себе і потяглася до губ.

Бувакуль підняв її і посадив на виступ із плитки в душовій. Хоч Бем у неї не перший, але було дико страшно, наче вперше. Може, це через те, що з першим хлопцем вийшло не зовсім приємно, і всередині страх зазнати болю знову з'явився. Вона зсунула ноги разом, помічаючи погляд Бема.

Він взяв її личко в свої руки і чмокнув її в лоб, показуючи, що не треба боятися і Лі обережно розсунула ноги убік, сильно щурячись. Хлопець почав цілувати її ключиці та залишати бордові мітки, тим самим відволікаючи дівчину.

БемБем ввів один палець, дівчина із тихим стогоном вигнулась у спині, уткнувшись носом у його шию. Після увійшов другий, Хейон прикусила ділянку шкіри Бема, важко дихаючи.

— Все буде гаразд, — прошепотів Бувакуль, залишивши ще один поцілунок на шиї дівчини.Хейон у собі стверджувала, що все-таки все життя, їй подобався лише БемБем. І навіть коли вона втратила цноту, їй іноді здавалося, що той хлопець був схожий на нього. А зараз, коли це справді він, дівчина була на сьомому небі від щастя і досі не могла повірити у це.

Але ж добре, коли поряд кохана людина? Хіба це не найголовніше? Може, спиртне дурманить їй голову, але без нього вона б ніколи не зайшла у ванну кімнату, ніколи не зняла б свого одягу перед ним і ніколи б не поцілувала його... Ніхто не знає, що станеться через роки, але Хейон знає, що відбуваються зараз, адже це зараз важливо. Це, і трохи схвильоване, але таке рідне обличчя Бема.

Через деякий час, хлопець вийняв пальці і його член акуратно увійшов у Лі, від чого та примружилася і пригорнулася грудьми до грудей Бувакуля.

- Ах... - застогнала вона, коли блондин почав повільно рухатись усередині.

Дивне, але таке приємне почуття наповнило Хейон і дівчина забула про всі проблеми та образи. Тільки БемБем був важливим зараз.

Її схопила ніби судома, яка електрикою пройшлася її тілом, змушуючи стиснути пальці на ногах. Таєць прибрав прилипше волосся з чола дівчини, зустрічаючись з її поглядом. Він знову поцілував її солодкі вуста, застогнавши з різким вдихом.

— Хейон, - поклик матері змусив обох здригнутися і обернутися на стукіт у двері ванни, - ти там?

— Так, мам, що трапилося? — дівчина запнулася, коли БемБем з усмішкою на обличчі продовжив рухатися всередні неї.

— Ми з мамою Бема підемо на озеро, на тебе чекати? Я стукала у двері БемБема, але ніхто не відчинив, не знаєш де він? — криком запитала мати, поки Хейон кусала губи в кров, просячи хлопця зупинитися.

Вона відкинула голову назад, і стукнула кулаком по плитці, поки її тіло мимоволі сіпалося.

— Я не х-хочу, йди без мене!

— А Бем де? — знову перепитала жінка, подумавши, що дочка просто не почула запитання.

А дочка справді не почула його. І не через гучне хлюпання води, а через хитрого лиса, який, мабуть, вирішив над нею познущатися навіть у такий момент.

— БемБем теж не піде, матінко! — Бувакуль відповів замість Хейон, на що отримав ляпас по мокрому плечу.

Дівчина своєю мімікою буквально сказала: "Ти що, збожеволів?!". Пискнула, прикривши рота долонькою. А мати мовчала, і через кілька секунд сказала коротке "ой" і, мабуть, пішла, вирішивши не заважати парочці.

Хейон почервоніла до п'ят і перевела злий погляд на Бувакуля, який навпаки був задоволений наче слон.

— Ти що зробив? — зашипіла Лі, вже починаючи вигадувати різні виправдання.

— Та гаразд, вони все одно довідалися б, що ми зустрічаємося.

— З... Зустрічаємось? — спитала дівчина, сподіваючись, що їй не почулося.

— Звісно, ​​хіба ні? Ти просто використовуєш мене? - прошепотів на вухо Бем, грубо посунувши стегнами вперед.

- Ні! — скрикнула дівчина та стиснула ноги навколо торса тайця.

Він нічого не відповів і продовжив свої дії, змушуючи дівчину стогнати його ім'я все голосніше та голосніше. Тепер він став для неї тим, з ким вона хоче провести все своє життя. Він перевірений часом і хоч раніше він її бісів, та колись її почало тягнути до нього, але коли... На це питання немає відповіді. Здається, вони дійсно від народження призначені один одному.

Залишається тільки сподіватися, що батьки вже пішли і не почують недитячі розваги їхніх дітей.

Ох уже цей чортів син маминої подруги, з невимовним ім'ям...