Він тримав мене за руку й шепотів про кохання. Я дивилась на нього у темряві ночі, посміхаючись тепло, мов літнє сонце, й просила говорити далі — про наше майбутнє, про мрії, яким не судилося збутися. Його очі були затьмарені алкоголем, а мої палали любов'ю, відчайдушно чіпляючись за цей момент. Я знала, що завтра він нічого не згадає. Завтра нас вже не буде. Ми існуємо лише тут і зараз. Нехай ця ніч збереже наш спогад, а ранок хоч трохи пом'якшить мою біль.