Дякую тобі, що не любив.
Що на світ очі мені відкрив
І зняв ті рожеві окуляри,
Щоб істина відкрилася без обману.

Дякую за те, що нам не бути друзями навіть,
Бо моє серце зберігало б кожну мить на пам'ять.
І біль, як вічний гострий меч,
Минуле б не забуло, не відпустило далі.

Дякую за те, що ти чужий.
За те, що гіркі сльози я сама ковтаю темними ночами,
Що тиша стала свідком наших днів,
І пам'ять слідів твоїх не тримає.

Дякую за зниклі почуття,
За порожнечу, що лишилася після тебе.

Бажаю щастя щирого тобі,
Нехай збуваються всі мрії та бажання.
Ти заслуговуєш, бо йшов крізь біль і розчарування,
І, дякую, що мимо пройшовши до п'єдесталу, не глянув у мої очі востаннє.

І знову дякую тобі, що не любив,
Що не зранив почуттям провини, що полишив.

Тепер я знаю: серце мовчазне — уже не любить.
І не просить, і не болить.

Дякую за те, що ніколи не любив,
І я ніколи вже не полюблю.