Мені 21, і я ніколи не кохала. Кохати для мене — це віддати серце іншій людині на зберігання, знаючи, що вона буде його оберігати, любити та захищати. Всі ці 21 рік я просто відрізала від серця шматочок і кидала під ноги тим чоловікам, які казали мені, що я вродлива і що вони мене хочуть. Я була тим самим шматком м'яса на базарі, за який дають три копійки, а потім через декілька днів повертають, помітивши, що він зіпсувався. Ці покупці просто не вміють зберігати продукти.

Я більше не хочу стояти на цьому базарі, поки мене обмацують перед тим, як забрати з собою. Я більше не хочу оголювати своє тіло, аби привабити чийсь погляд. Торкнись моїх думок, відчуй мій запал, коли я розповідаю про роман, який прочитала ввечері. Поговори зі мною по душах, давай станемо філософами за чашечкою чаю. Торкнись моєї талії, коли ми будемо босоніж танцювати на кухні, чекаючи, поки спечеться шарлотка. Плавно торкнись моїх вуст, не забувши перед цим спитати, чи хочу я цього. Назви мене розумною, вишуканою, душевною, теплою, рідною. Більше не називай мене красивою, бо, простоявши 21 рік на базарі, я зненавиділа цю красу.