Це трапилося два дні тому...

Я досі не хочу в це вірити, не хочу думати про те, що всі в сім'ї знають. Брат продовжує глузувати з мене, та ще й його бовдур-друг також активно бере у цьому участь. Якби Хьонву не розтріпав це всім, можливо, я б не хотіла покінчити життя самогубством...

Я — Сон Суа, і в мої дев'ятнадцять років мій старший брат знайшов секретну папку з фото, з майже оголеним хлопцем на моєму ноутбуці. На жаль, на ньому була спідня білизна, але таких фотографій його торсу та тіла в цілому, було близько двадцяти.

"Фігня" — скажете ви і я цілком згодна. Що тут такого, адже у всіх є свої скелети в шкафу. Але цей вилупок розповів всій родині про знахідку та ще й його найкращому другу — Ім Чангюну, який в свою чергу пілколює мене цим кожного разу як тільки бачить мене. А приходить він до нас в гості майже щодня грати в комп'ютерні ігри з братом.

Якщо раніше Чангюн звертався до мене по-іншому:
— Привіт, принцеско!

Брата це дратувало, але мені було все рівно, можливо навіть трохи подобалось.
Чому та коли він почав мене так називати, я вже не пам'ятаю, але знаю що це почалось давно.

А Хьонву страшенно бісився, чувши з вуст приятеля це звертання. Досі не зрозуміло кого із нас двох він ревнував більше, але було ясно одне - він не хотів щоб між нами щось було.

А от після інциденту привітання Іма були жахливими. Кожен раз коли я проходила повз хлопців (через вітальню або кухню), в спину я чула лиш:

— Вітання, збоченко.

І після цих слів одразу задоволена усмішка прикрашала його лице. Ще більше йому подобалась моя реакція, коли я роздратовано цокала і закочувала очі, показуючи йому середній палець, тікала до себе в кімнату.

Навіть не уявляю що було б, якби ще й він побачив ті фото. Легше було втопитися.
Бачив "чарівні" зображення тільки Хьонву, але я впевнена, що він їх скинув собі на смартфон і хоча я йому добре заплатила за те, щоб він нікому їх не показував, він знайде привід їх оприлюднити, а я цього ох як не хочу.

Моя найкраща подруга звичайно про це все знала, та і я сама показала їй фотографії ще до того, як брат їх знайшов. Вона також зацінила його прес та сексуальні руки, з великим зацікавленням вимагаючи від мене правду про нього.
Ось тільки я не казала, хто цей невідомий, цю інформацію повинна знати тільки я.

***

— Мамо, ти щось готувала на сніданок? — я ліниво спустилася з другого поверху, автоматично закриваючи очі.

Так, була вже дванадцята година дня, зазвичай люди в такий час обідають, але я всю ніч дивилась улюблений серіал, а час пролетів так швидко що я й не помітила як на годиннику стукнуло чотири ранку.

— О, Суа, знову лягла під ранок? — матір незадоволено гукнула з коридору, шурудячи якимись речами.

Я одразу ж пішла на звук та побачила, як жінка ставить невеличку валізу на підлогу.

— Ти це куди? — поцікавилась я, схрестивши руки на грудях.

— Ми з батьком повинні поїхати у відрядження, його негайно викликали, а йому потрібен перекладач. Як завжди, я йому безкоштовно допомагаю, — матір посміхнулася та погладила мене по голові. — Замов щось поїсти сама, бо я нічого не встигла приготувати. Гроші я вам залишила на столі, кожному порівну. Через три дні ми приїдемо.

— Це несподівано... — я на мить засмутилась, тому що не хотіла залишатися з Хьонву наодинці, але згодом в моїй голові з'явився план, який одразу підняв мені настрій.

— Пробач сонечко. Не сумуй тут, — жінка підібрала валізу та підійшла до дверей. Я пішла за нею, щоб провести її, але вона зупинилась, щойно доторкнулась до ручки. — І ніяких хлопців, зрозуміло? Особливо того, що у тебе був на ноутбуці!

Вона грізно на мене глянула, вказавши на мене вказівним пальцем, після чого моє лице залилося червоний кольором, я тут же спітніла.

— Мамо! Годі про це говорити, господи! — я істерично відкрила двері та випроводила її з дому руками, одразу закривши двері.

Фух, ця жіночка буде згадувати мені це вічно. Чорт, я ненавиджу Хьонву!

Вся червона не тільки від сорому, а й від злості, я взяла свій телефон та набрала брата. Сьогодні його не було вдома, отже сто відсотків він навіть не здогадувався про відсутність батьків.

Хьонву став частіше пропадати, за його словами він ночував у Чангюна, але хто його там знає, можливо в нього з'явилася дівчина, а він не каже. Навіть своїй сестрі він ніколи нічого не розказує.

Стосунки в нас не найкращі, здається ми почали віддалятись одне від одного, коли мені було десь чотирнадцять. Ми сварились, бились та обзивали один одного постійно, не знаю з чого це все почалось.

Він був дуже впертим і ніколи не просив пробачення, навіть якщо знав що помилявся. Ми завжди мирилися або мовчки або я робила перший крок. Можливо ми просто втомилися один від одного. Але сказати чесно, його відсутність вдома мене завжди радувала, адже не було ні підколів (образливих) ні криків про те, що я знову пила з його чашки або що.

Я піднесла до вуха телефон та нетерпляче чекала на відповідь. Лунали довгі гудки перед тим, як він взяв слухавку.

— Я перша, перша, перша! Хата моя, батьки поїхали, їх не буде три дні, тому сьогодні та, можливо завтра весь дім мій. Не смій влаштовувати вечірку, бо я запланувала свою, — не встиг він і сказати просте "ало", одразу ж швидко проторохтіла я.

— Ем... — декілька секунд брат перетравлював сказану мною інформацію. — Твоя вечірка? Суа, вечірка — це коли до тебе додому приходить більше ніж одна подруга, — відповів він, у слухавці почувся чийсь чоловічий сміх.

— Я все сказала! Кретин, — сердито шикнула я, одразу відключившись.

Що з того, що в мене тільки одна подруга? Зате вона найкраща, вона та, якій я можу довіряти без сумніву. Я завжди вагалась знайомитися з кимось, а з Юною все було не так. З нею ми виросли на одній вулиці, тому дружимо ще з дитинства.

А ось Хьонву, на жаль, був популярним як в школі, так і зараз, в університеті. Він був товариським, знаходив тему для бесіди та, як я помічала зі сторони, міг вислухати.
В нього багато друзів, дівчата за ним бігають табуном і не дарма.

Але якою б людиною він не був, природа-матінка не позбавила його краси. Він був вродливим, високим та накаченим. Також вмів смачно готувати, добре грав у баскетбол, перебував у збірній команді, тож часто їздив у різні міста, граючи за свій університет. Одним словом — він ідеальний і що найжахливіше він про це знав.

Чому таким йолопам постійно щастить? Він був ідеалом для кожної дівчини, а я... Ну знаєте, як то кажуть - в сім'ї не без виродка і цим виродком була я.

Сором'язливий інтроверт, який має тільки одну єдину подругу , без чоловічої уваги і та, що пише романтичні фанфіки про учасників відомого гурту.

Якщо я скажу, що мені подобається таке життя — я збрешу. Це жахливо розуміти, що навколо твої ровесниці зустрічаються з сотим хлопцем, спали з ними разів десять як мінімум, і бідна Суа, якій у четвертому класі зізнався у коханні тільки першокласник. До речі, можливо потрібно було його почекати, бо зараз він став дуже привабливим, судячи з його соц сторінок (знайшла я його випадково). Але на жаль мій потяг вже поїхав, адже в школі я вже не навчаюсь, а вже першокурсниця університету.

Що ж, не будемо про сумне, сподіваюсь до тридцяти я все-таки когось знайду. Так я себе заспокоюю кожного дня. Поки що така схема добре працює.

— Привіт, Юна, як щодо того, щоб влаштувати сьогодні вечірку у мене вдома та накидатись як в останнє? — радісно заявила я.

— Я в ділі, — навіть не привітавшись відповіла дівчина. — Тоді підемо в супермаркет по алкоголь!

Зазвичай Юна була веселою та смішною. Нудно ніколи не було, коли ми разом, то завжди шукаємо пригоди і вдало їх знаходимо. Вона знає майже всі мої секрети, а я її. Їй пощастило, у відмінності від мене, в неї є друзі. Не скажу, що їх багато, але вони є. А мені пощастило, що в списку найкращих я в неї тільки одна.

— То ти кажеш, що їх не буде три дні? — ми вже повертались додому, закупившись всім потрібним, а конкретно декілька пляшок соджу та пива, дві піци, два види салату, газований безалкогольний напій та пачку кислих черв'ячків. Скоріш за все кислі мармеладки були для мене, бо я їх просто обожнювала.
А Юна купила собі пачку цигарок. Ця звичка дратувала мене завжди. Я багато разів намагалася відучити її від куріння, але на жаль не виходило. Максимум тижнів, коли вона протрималася без паління - три.

— Так, просто уяви... Три дні без маминих поглядів на мене, наче я якась збоченка, яка кожну ніч дивиться порно і думає про те, як з кимось переспати.

— Ну... — Юна зробила задумливий погляд, ніби погоджуючись зі сказаними мною словами.

— Гей! — я надула щоки та вдарила подругу ліктем у бік.

— Та я жартую! — вона почала сміятись після чого я теж підхопила сміх. — О чорт...

Але через секунду вона зупинилася, а її посмішка раптово зникла. Я стала в ступор, дивлячись на неї і не розуміючи, в чому справа.

— Що сталось? — спочатку я подивилася на неї і помітила, як вона дивиться у бік мого дому, тому я обернулась туди ж. Замість здивування та нерозуміння ситуації, мої емоції відключились на декілька секунд, а мій мозок відмовлявся переварювати інформацію.

— Я його вб'ю.

Я відчула як моє обличчя вкотре залилося баргяним кольором, а кров у венах почала кипіти, ще трохи і здавалось, що з вух піде пар.

Мені хотілося кричати та плакати від злості так сильно, щоб всі хто був у моєму домі вийшли і назавжди забули дорогу сюди.

В глибині душі я знала, що він так і зробить мені на зло. Звичайно, Хьонву покликав всіх своїх друзів в будинок і влаштував вечірку, коли знав, що першою була я.

Декілька хвилин я стояла на місці та думала, що мені робити, поки подруга поруч мовчала як риба. Після, я віддала їй пакет з продуктами та агресивною ходою поспішила до старшого брата.

— З дороги! — я штовхала кожну людину, майже зі всієї сили, бічним зором помічаючи як ті незадоволено фиркали та обурювались.

Пройшовши у вітальню, я оглянула кожного присутнього в кімнаті і зрозумівши що цього придурка там не було, пішла на заднє подвір'я, адже почула там знайомий сміх. Здається, на той час в моїй голові було порожньо і тільки злість керувала розумом. Я відчувала як моє тіло тряслося, ніби пральна машина з кожним кроком, коли я наближалася до брата.

На задньому подвір'ї у нас був басейн, невелика альтанка та гриль для барбекю і весь цей простір окупували вже п'яна молодь серед яких задоволено розлігся Хьонву та його друг-дурник.

— Якого бляха біса?! — скрикнула я відразу привернувши до себе увагу натовпу, яка затихла та відійшла трішки подалі від нас.

— Оу, ну я піду, — Чангюн підняв руки догори, ніби на нього наставили пістолет, обережно піднявся з шезлонгу та пішов подалі, заодно розігнав студентів які вирячилися на мене як на мавпу у цирку. Але все-таки більшість залишилась і зі сторони спостерігала конфлікт.

— Що? — начебто нічого не сталось спитав хлопець і повільно встав із місця.

— А то ніби ти не розумієш! — мені довелося трішки підняти голову, так як Хьонву був вище за мене. — Я тобі сказала, що дім сьогодні мій!

Я відчула як мій голос здригнувся, а на обличчі брата навпаки висвітилася огидна усмішка.

— Я влаштував вечірку, де є більше ніж двоє людей. Ти повинна бути вдячною.

— Вдячною? Ти знущаєшся? — від злості мої очі наповнились сльозами, які я ледь стримувала. — Прожени їх негайно!

— Я не можу, Суа. Вони мої друзі, вони можуть образитись на мене, адже все тільки почалось, — він розвів руки в сторони, продемонструвавши що не в змозі щось зробити.

— А я? Хіба я не твоя рідна сестра? Я набагато ближче, чим всі ці йолопи, які здатні проміняти твою сраку на більш популярну. Ти завжди опускаєш мене нижче дна. Ідіот. — все ж таки одна сльозинка потекла по моїй щоці, але я не подаючи виду витерла її тильною стороною руки і розвернулась аби поскоріше піти з цього місця.

— В наступному житті постарайся не бути фріком, знайти друзів та не зберігати відверті фотки якогось хлопця у своєму комп'ютері! — брат викрикнув це мені в спину, при всіх незнайомцях та тих, кого я більш менш знала.

Я зупинилась, мимоволі зустрічаючись поглядами з присутніми, які ледь тримались, щоб не засміятися. Я напружила кулаки, нігті болісно впивалися у шкіру. А щелепу я стиснула так сильно, що почула власний скрегіт зубів.

Знову пара сльозинок покотилися з очей. Я повільно розвернулася до брата, всередені відчуття що ще трішки і я вибухну. Мене почало трусити ще більше від злості, я відчула як адреналін перескочив свій максимум. А далі вск як уві сні, або ж у сповільненої зйомки.

Тоді я зрозуміла — мене бісило все в ньому: його усмішка, голос, обличчя, присутність в моєму житті. Як я його ненавиділа в тот момент. Я молилась щоб його збив автомобіль, або хтось застрелив. Я хотіла щоб він зникнув з цієї планети.

В ту ж секунду я накинулася на нього, хоч я і була слабшою в десятки разів, але я лупцювала його з такою силою, що, мабуть, навіть сам Хьонву не очікував такого. Я виривала його волосся, дряпла його обличчя та руки, якими він намагався оборонятися. Я налетіла на нього немов хижак, розкинувши руки та готова вирвати йому горло. Від припливу енергії та сили, я нервово розмахувала руками наосліп. Здалеку я чула шалені крики його друзів. Хтось із них кричав, щоб мене поскоріше відтягнули від Хьонву, але ніхто так і не вагався цього зробити.

Далі брат схопився за моє волосся у відповідь та натягнув на себе так, що я вдарилася носом об його чоло та одразу відчула в роті присмак заліза. Але на мій подив я не відчула ніякого фізичного болю. В той момент я не відчувала взагалі нічого, окрім люті, що горіла в мені білим вогнем.

Тільки-но я збиралась почати кусати його руки, які хаотично розмахували в різні сторони, мене хтось схопив за талію та швидко відтягнув мене від переляканого брата.

— Ну все, принцеско, досить, — пихтів знайомий голос позаду, поки я намагалась вирватися з його хватки.
Це був Чангюн. Як зажди вчасно, у самий розпал бійки.

— Відпусти! — я дригалася в різні сторони, відштовхуючись ногами від підлоги та розмахуючи руками.

— Заспок... — не встигнув він і підвищити голос, як йому прилетіло від мене потилицею по обличчю, швидше за все по носу.

Він тут же упав на бетонну землю разом зі мною. Він примружився і почав хрипіти від болю. Звичайно, мало того, що він отримав по обличчю, так ще впавши, на нього приземлилася моя туша.

Я піднялася на ноги і постаралася приборкати свої емоції якомога швидше.

— В наступному житті, я сподіваюсь, що ми не зустрінемося, бо інакше я тебе вб'ю! — хотіла я знову до нього підійти, але ті самі руки обхопили мене та почали тягнути назад. — Ненавиджу тебе, покидьок!

Після того, як Чангюн заніс мене в мою ж кімнату та поклав на ліжко, я почала повільно приходити до тями. Почав боліти ніс, голова та руки, а з очей без упину текли гіркі сльози. Я відчувала жар по всьому тілу, плюс до цього тіло трусило так сильно, що я не могла навіть нормально сидіти.

Сили були повністю вибиті з мене, я істерично й жадібно ковтала повітря, не в силах сказати і слова. Через розмиту пелену на очах, навіть не бачила хто був поруч, а у вуха ніби хтось наклав вати.

Але через декілька хвилин чиясь рука лягла на мою спину, акуратно гладячи кругами.

— Ось, випий води, — я навіть не встигла зрозуміти якою рукою мені взяти стакан з холодною водою, як хтось сам мене напоїв нею.

Холодна вода приємно потекла по горлу і тут все наче почало ставати на свої місця. Запаморочення мляво почало зникати та замість сірого туману я розгледіла стривожену Юну, яка ледве трималася, щоб не заплакати. А поруч зі мною сидів Чангюн, у якого з носа все ще текла кров, але, здається, він не звертав на це уваги.

— Як ти себе почуваєш? — спитала подруга, підійшовши до мене ближче.

— Здається, я все ще хочу когось вбити... — нерозбірливо промимрила я, двоє витріщились на мене, звузивши очі та намагаючись зрозуміти що я відповіла.

— Суа, принеси будь ласка льоду, тільки замотай його у рушник, — кинув доручення Чангюн, а Юна слухняно кивнула головою та хутко вибігла з кімнати.

— Що я зробила... — до мене почало доходити те що я наробила, голова ніби прозріла і від цього стало дуже страшно.

— В тебе був, скоріш за все, нервовий зрив. Я чекав на це, але сподівався, що це станеться без моєї присутності, — важко зітхнув парубок, я все ще відчувала як його тепла рука знаходилась на моїй спині. По мені пробіглись мурахи.

— Чекав на це? Тобто? — я здивовано піднял брову, поглядом вимагаючи відповідей.

— Спостерігаючи за тим, що з тобою робить Хьонву, було не важко здогадатися, що в тебе почнеться депресія або ти зірвешся. З іншого боку, я також причетний.

— Звичайно причетний! Навіть якщо ти знаєш, як я зганьбилась не треба було дражнити або постійно сміятися з мене. Міг би хоч раз встулити йому пельку, — я ліктем прибрала його руку зі своєї спини та скрестивши руки на грудях, відвела від нього очі.

— Добре, принцеско, вибач мене. Я взагалі не повинен бути тут та заспокоювати ту, хто напав на мого найкращого друга. І якщо Хьонву дізнається, що ми з тобою тут лише у двох — мені кінець. Проте як бачиш, я з тобою, бо розумію, хто в цій ситуації винен.

Від його слів, моє сердце тьохнуло. Повернушись до нього знову, ми зустрілися поглядами, наші обличчя були надто близько один до одного та щось дивне відбулося між нами. Навіть не знаю, як це пояснити, ніби незручність та сильна напруга. На мене наринули дивні відчуття, і на мить в думках прослизнули дурні речі. Я помітила як очі хлопця ковзнули по моїх губах та він нервово ковтнув слюну.

— Ось лід! — в кімнату увірвалася Юна і на секунду застигла, побачивши нас.

Чангюн сполохнувся і різко відсторонився від мене, як і я від нього. Таке відчуття, що нас зловили за чимось непристойним, хоча нічого такого і не було. Брюнет підвівся з місця, та ніяково кашлянув.

— Ти вже більш менш в нормі, я краще піду. Хьонву буде мене шукати.

— Стій! — парубок збирався вже лишити кімнату але я його зупинила. — Візьми серветку.

Я дістала з тубми, яка стояла поряд з ліжком, пачку сухих серветок та простягнула Іму. Він взяв пару штук та пішов, не сказавши більше і слова.

Коли настала тиша і я відволіклась від думок про друга брата, помітила цей погляд Юни. Її очі блищали, вона двозначно посміхалася.

— Ну і що це було? — дівчина засяяла як брильянт на сонці та сіла на ліжко, простягуючи пакетик льоду, який я одразу приклала до носу.

— Ти про що? — хоча і зрозуміла про що вона говорить та на що натякає, але я все-таки зробила з себе дурненьку.

— Я бачила ці погляди між вами, а ще ніякову сексуальну напругу. Тільки не говори, що ти в нього закохалася. Він гарний, але бовдур.

— Що?! Ні! Ніколи в житті, — я почала розмахувати руками в різні сторони, всіма силами відкидаючи теорію подруги. — Навіть якщо б у нас і щось сталось, ти ж знаєш реакцію Хьонву. Він буде дуже... злий, — я трішки зупинилася на останніх словах, коли в моїй голові почав будуватися план. Я відчула як куточки губ трішки піднялися вгору. — Він буде в люті. Він буде в сказі настільки, що просто розгубиться, кого покарати і кого звинуватити - мене чи свого найкращого друга.

Я щиро зраділа власному плану що посміхнулась у всі тридцять два та почала весело верещати від задумки, яка зародилась в голові.

— Слухай, ти мене лякаєш... — Шин скривилася та подвилася на мене, як на божевільну.

Мабуть я і справді була схожа на дівчину, яка втекла з психіатричної лікарні: волосся стирчало з усіх боків, туш потекла і розмазалася по щоках, очі були червоні й опухлі, ще цю всю картину прикрашала дивна посмішка та розбитий ніс.

— Юна, я хочу переспати з Чангюном.

Тільки-но я сказала свої думки вголос, очі подруги в мить перетворилися в дві копійки розміром з кулак, а її щелепа зустрілася з підлогою. Вона мовчала ще декілька хвилин, перетравлюючи інформацію.

— Мабуть, тобі дуже прилетіло від брата по голові... — вона розгублено підсіла до мене ближче та приклала руку до лоба. — Або в тебе температура, бо адекватна людина такого казати не буде.

Я одразу прибрала її руку з мого обличчя і відклала лід на тумбу.

— Я серйозно. Навчи мене, бо я вмію тільки писати фанфіки, а на ділі це зовсім інше!

— Суа, ти розумієш взагалі, що ти хочеш зробити? Переспати з Ім Чангюном! Він ні за що не погодиться на це, ти ж молодша сестра його найкращого друга.

— Я спробую. Для цього, гадаю, потрібно напитися і не тільки мені. Юна, будь ласка, допоможи відволікти Хьонву, щоб я залишилась з Чангюном наодинці, — зробивши щенячі очі, я взяла подругу за руку, поки вона невпевнено кусала нижню губу.

— Зазвичай, якщо ви починаєте цілуватись і все йде до цього, то ініциативу частіше за все бере хлопець, тому навіть якщо все вийде, він сам почне домінувати, — брюнетка приречено зітхнула і почала просвічувати мене у, так зване, доросле життя.

На підготовку пішло десь три години, на вулиці уже стемніло, але в будинку вечірка, здавалось, тільки почалась, адже брат так нікого і не вигнав звідси.

А щодо мене, то Юна зробила мені новий макіяж й обрала кроп-топ та спідницю вище коліна, яку я надягала дуже рідко через її довжину. Я не дуже любила такі речі, але за словами Юни хлопцям таке подобається, тому мені довелося переступити через себе. Що тільки не зробиш заради помсти братові...

І коли нарешті я виглядала як звичайна людина, у якої точно не було бійки з братом декілька годин назад, ми з подругою нарешті спустились на перший поверх на пошуки брата та його друга.

Юна до кінця відмовляла мене від цього задуму, але я була вперта та стояла на своєму. Якщо не вийде, я вигадаю інший план.


Ми пройшли далі, у велику вітальню, яка була заповнена п'яною молоддю. Було трішки душно, та стояв жахливий запах алкоголю. В домі було вимкнене світло, а замість нього на стелі світили світлодіодні стрічки синього кольору. Я не раз була на такій вечірці, точніше кажучи, в мене не було вибору, бо так було завжди, коли батьки їхали кудись, тому я швидко знайшла де стояв весь алкоголь та взяла з собою пляшку перед цим добряче напившись соджу з пивом.

Через хвилин п'ять я відчула, що алкоголь уже дав про себе знати, адже пропав той запах, та не було вже так шумно і темно, як раніше. І тоді я помітила Юну, яка махала меня рукою, кличучи до себе з іншого кінця вітальні.

— Він сидить в кімнаті Хьонву. Вгадай що вони роблять? — через гучну музику подруга підвищила голос, а меня довелось нагострити вуха, щоб розібрати її слова.

— Я сподіваюсь не те, що я планувала зробити з його другом, — відповіла я, так само, ледь не криком, на що Шин посміялась.

— Ні, грають у гру на плейстейшені. Коли я туди зайшла, їх було двоє та Хьонву швидко мене прогнав. Я не знаю, чим його відволікти, — дівчина знизала плечима.

- Хм... - я задумалась, прокручуючи в голові можливі сценарії. — О, я знаю. Ти повинна спустити воду в басейні. Брат буде довго її набирати.


***

— Не вірю, що я це роблю... — після того, як я розповіла де та як це провернути, подруга зітхнула та пішла виконувати прохання.

А я ж слухняно чекала у вітальні змішавшись з натовпом. Навіть встигла порозмовляти з якимись дівчатами, які, певно, були одногрупницями брата. Ми лише перекинулись декількома словами, так як я не була дуже говіркою.

Довелось посидіти на дивані хвилин десять, можливо і більше, бо коли ти не тверезий, час летить дуже швидко.

Юна, яка вже стояла біля входу до задньої галявини щось сказала одному хлопцю та грайливо посміхнулась, а той кивнув та пішов до кімнати Хьонву. Та повернувшись до мене, вона рукою показала "окей", який означав, що я маю бути на поготові.

Я кивнула у відповідь та кинула погляд в сторону потрібної кімнати, звідки за лічені секунди вибіг Хьонву з тим хлопцем, а я, зробивши глибокий вдих, попрямувала до Чангюна.

— Є хто? — я постукала у відкриті двері, брюнет обернувся.

— Тобі легше, принцеско? — він не глянув на мене, впізнавши по голосу, а я ж нервово зачинила двері и зібралась з думками.

Коли двері зачинились, і музика стала менш гучною, Чангюн нарешті поставив гру на паузу та перевів на мене погляд. По його очам можна було здогадатись, що він не чекав на таку Суа.

— Оу, ти... — він проковтнув слюну, оглянувши мене з ніг до голови. — Непогано виглядаєш.

Я помітила, як хлопец трішки зніяковів, але зі всієї сили старався це сховати. Ледь помітна усмішка з'явилась на моєму обличчі і я підсіла до нього на диван, простягуючи пляшку алкоголю.

— Якщо ти шукаєш Хьонву, він пішов до басейну, якийсь придурок спустив воду, — він сміливо взяв пляшку з моїх рук та зробив пару впевнених ковтків.

— До біса того Хьонву, — я невдоволено пирхнула та подивилась на Чангюна, який в той момент дивився в інший бік, не бажаючи перетнутися зі мною поглядом. Він лише пив спиртне після чого кривився. — Хочешь дограю замість брата?

— Дівки в таке не грають, — він посміявся та відклав пляшку.

— Фу, я не знала що ти такий сексист.

— Я не сексист, це факт. Ти, напевно, і не знаєш як в цю гру грати.

— Давай так, — я повернулась до нього боком, — якщо я отримаю перемогу, з тебе бажання, якщо виграєш ти - бажання з мене?

— Ахах, принцеско, мені вже слід думати над бажанням, — Ім усміхнувся та позитивно махнув головою. — Давай!

Я хитро посміхнулась, побачивши азарт в його очах. Він був впевнений, що виграє, а от я була іншої думки, бо Чангюн не знав, що цей плейстейшн дарували мені батьки та я часто грала в цю гру, а потім Хьонву культурно відібрав його у мене. Ну як відібрав, він постійно позичав, а потім і зовсім забрав з кінцями, та і мені якось набридло грати, тому я не була сильно проти. Сподіваюсь, що мої навички все ще такі ж які й були.

І ми почали грати раунд, але спочатку. Мої пальці трішки трусилися від незвички, давно я не тримала в руках контролер, але все-таки брала верх у грі, що дуже дратувало та дивувало Чангюна одночасно.

Через трохи більше п'яти хвилин, в кінці-кінців, брюнет розчаровано опускає руки. По його обличчю можна було здогадатись, що він не був готовий до поразки.

— Як ти... — почав хлопець, розгублено дивлячись в екран монітору. — Давай ще раз! Просто я п'яний і мабуть відволікся!

— Ні! У нас парі на один раунд. Я виграла, тому з тебе бажання, — я лукаво усміхнулась та повернулась до хлопця всім тілом.

— Дідько, — буркнув Ім собі під носа, вагаючись визнати програш. — Добре... Що ти хочеш?

Гадаю, ви вже здогадались, на що я розраховувала. Ні, звичайно моїм бажанням не було секс зі мною. На це б він не погодився точно. Але всі з чогось починають чи не так?

— Що б я не зробила, не ворушися. Це моє бажання.

— Що ти маєш...

Не встиг він і слова сказати, як я, набравшись усієї сміливості, яка в мене була припала до його губ, залучаючи до не дуже впевненого, але пристрасного поцілунку. Я зрозуміла, що хлопець ніяк не реагує на мої дії, тому вирішивши діяти далі, моя рука м'яко лягла йому на стегно, після чого Чангюн приглушено видав тихий стогін.

Мої дії однозначно його заводили, його губи почали відповідати, хоч і не так активно. Але все приємне завжди закінчується, тому я відсторонилася від нього, адже в легенях геть не залишилося повітря. Я подивилась йому в очі, помітивши як вони немов спалахнули, але не зрозуміло — від несподіванки чи від збудження.

— Що ти коїш? — він з розширеними очима глянув на мене, збентежено кусаючи нижню губу.

— Ти програв, — що ж, він майже не відповів на поцілунок, тому я вже встигла засмутитись що план рухнув.

— Твоїм бажанням було не ворушитися. А зараз можна? — я невпевнено кивнула, не розуміючи, навіщо він задав це дивне запитання.

Але зрозуміла до чого він вів після того, як хлопець схопив мене за талію та посадив на свої коліна так, що його ноги були між моїми стегнами. Не встигнувши переварити що відбувається, вуста Іма накрили мої, жадібно та наполегливо цілуючи.

Цього я точно не очікувала, але чомусь моє тіло саме по собі швидко відреагувало, руки самі лягли на його широкі плечі, а знизу живота скрутився вузол, як тільки я відчула твердість під собою. В кімнаті одразу стало надто спекотно, а всі звуки, які ми чули до цього, просто зникли. Наше дихання збилося, але ми все ще цілували одне одного, хоч і повітря було катострофічно мало.

Холодними пальцями Чангюн заліз під мій топ, поки друга рука вже владно гладила моє стегно, безпардонно задираючи спідницю та викликаючи по моїй шкірі табун мурах.

Я зарилась однією рукою в його чорне, густе волосся, запах яких мене завжди притягував, і трохи піднявшись нижньою частиною тіла почала повільно рухатися вперед і назад. Парубок голосно простогнав в мої губи — ці дії збуджували його не на жарт. Через мить його язик проник в мій рот, він притягнув мене ще ближче до себе. Здавалося б, куди ще ближче, але тоді всім своїм тілом я відчувала кожний сантриметр його тіла.

Для мене те, що відбувалося на той момент – здавалось просто сном. Дивним, спекотним та таким солодким сном, який я могла контролювати. І ще, я підмітила, що це було в мільйони разів приємніше та краще, ніж я уявляла або описувала у фанфіках. Ці дії та відчуття такі хаотичні, що складається враження ніби тіло мене не слухалось і знало саме, що потрібно робити. А можливо, так і було.

Мене збуджувало все в ньому: його запах, його тяжке дихання, холодні кінчики пальців, які блукали по тілу, його висока температура тіла та його вуста. І тільки-но моя рука охопила ґудзик на його джинсах, я вперше зустрілась з ним поглядом.

— Чувак, ти серйозно? — з боку раптово вигукнув голос брата, який забив тривогу в моїй голові, від чого я злізла з Чангюна, та прикрила своє обличчя пасмами волосся, опустивши голову вниз. — Я ж говорив, нікого не пускати в цю кімнату, а ти вже встиг привести якусь дівку! Ти хто така?

Тобто Хьонву мене все-таки не впізнав? Скоріше за все мене прикрив мій одяг, адже брат ніколи мене такою не бачив. Або він був теж не тверезим, тому розгледіти щось коли ти під градусом дуже складно. Яке ж це було щастя, що зараз ні мені ні Чангюну не влетить від нього. Хоча, чому це переймаюсь за Гюна? На той момент, схоже, я взагалі забула навіщо мені потрібно було з ним цілуватися.

Тому тихо щось пискнула собі під носа і зрозумівши, що та спека та пристрасть минула і не було сенсу давати натяки на продовження, мої ноги хутко поспішили на вихід з кімнати, під гострим поглядом Хьонву, який я змогла розгледіти з-під пасм волосся.

Я розчаровано вийшла з кімнати, одразу ж направляючись в свою, одночасно шукаючи Юну, яку так і не знайшла серед п'яної молоді, яка тусила в моєму домі.

— Я невдаха... — випустила з себе ці слова, разом з тяжким видихом та закусила нижню губу, яка досі ще боліла.

Розгублено впала на своє ліжко головою втискаючись в подушку и закричала в неї що було сили. Підтримка Юни не завадила би, де ж її чорти носять? Мені потрібна була порада від досвідченої людини, що в таких випадках робити далі, тому я знову піднялась, випила холодної води, сподіваючись що це допоможе протрезвіти та вийшла з кімнати, щоб все-таки знайти подругу.

Я обійшла другий поверх – її ніде не було. Після цього, я спустилась вниз, де було побільше скупчення народу, через що мені було важче її шукати. Я підійшла до відчинених склянних дверей, які виходили на задній двір, та поглядом почала виглядати Юну. І таки успішно, адже дівчина вже встигла когось цілувати, ставши якнайдалі від натовпу. Я невдоволено покривилася, але заважати не стала, навіть не знаю чому. Просто псувати собі настрій, затягуючи подругу до себе в кімнату та слухаючи її розповідь про цього хлопця максимально не хотілось.

Тому все-таки я розчаровано повернулась до себе в кімнату та не переодягнувшись лягла в ліжко намагаючись заснути під гучний шум в домі.

***

Алкоголь завжди давався мені складно, я постійно прокидалась від доволі важкого похмілля, коли багато вип'ю. Хоч вчора я не пила дуже багато, проте мій організм так не думав і десь о десятій ранку я як кінь побігла до туалету, аби спорожнити шлунок.

В домі нарешті була тиша, як зазвичай, що заспокоювало мою голову, та не давало приводу для посилення головного болю. Я швидко почистила зуби та вмилась, щоб освіжитися, весь час думаючи про вчорашній випадок.

На щастя чи на жаль я запам'ятала все, що було минулого вечора... Всі його поцілунки, його приємні дотики – усе. Але я не могла зрозуміти я жалкую про те що сталось, чи про те чого так і не трапилось?

На це питання відповіді не було і це ставило мене в глухий кут. А ще я почала боятись, що Хьонву про все дізнається та щось зробить зі мною або Чангюном і це було дивно, бо раніше я б сама йому про все розповіла, щоб помститись, але не зараз.

В цих роздумах я сиділа на ліжку приблизно годину і сиділа би ще довше, якби не стукіт в мої двері. Я дозволила зайти, але не пішла відкривати сама та продовжила сидіти, чекаючи на гостя.

В кімнату зайшов Чангюн. По вигляду він був занепокоєний, сумний та навіть трішки розлючений. Мене це напружило, тому я випрямила спину та постаралась зроибити невимушений вигляд, ніби все нормально. Хоча де там нормально, адже моє серце починало битись в рази швидше, як тільки я його бачила.

— Нам треба поговорити, — Ім став біля дверей, не думаючи підійти ближче.

— Так, щодо вчора... Це була помилка! Вибач, я була не в собі. Мені шкода, що тобі довелось поцілувати таку як я, тому просто забудемо? — я важко видихнула та подивилась йому в очі помічаючи як його плечі опускались, а погляд темнішав.

— Ти жалкуєш? — запитав він тихіше і менш жваво.

— Я... не знаю... Спочатку я думала що таким чином помщусь братові, але це занадто навіть для мене.

Брюнет кивнув головою та повільно склав руки на грудях, не збираючись йти. Було ще щось, про що ми повинні були поговорити і це мене лякало.

— Тоді що мої фото роблять на твоєму ноутбуці та де ти їх взяла? — перебив мене хлопець та поставив таке запитання, від якого моє тіло кинуло в жар та я почала труситись.

Ні, ні, ні, звідки він дізнався? Невже брат показав ці фотографії, як він міг так вчинити ми ж домовлялись, я повірила йому. Що тепер робити, що мені відповісти?

Я ковтнула ком в горлі, який ніяк не проходив, а мої очі бігали по всій кімнаті, наче десь на стелі чи стіні буде відповідь. Я довго думала, на ходу вигадувала відмазки але вони всі були не логічними тому я не наважилась їх сказати.

— Хьонву тобі показав? Р-розумієш, така справа... — я запнулась, думаючи що сказати щоб він не здогадався. — Ви з Хьонву якось вийшли на пробіжку, і телефон ти залишив у нас вдома. Я випадково знайшла ті фото та...

— Так то був ти? — я не встигла договорити, як мої двері відкрились повністю та сюди зайшов старший брат, кидаючи на Чангюна розгніваний погляд.

Моє серце пропустило удар, а дихання зупинилось. Я підірвалась з місця, налякано дивлячись на брата. Мене викрили на місці "злочину".

— Хьонву не треба... — я перекинула його увагу на себе.

Брат оглянув мене, а точніше мій одяг, його очі округлились, а брови опустились до переносиці. Пазл в його голові склався.

— Вчора в кімнаті то була ти, — розгублено, не питаючи сказав він та похитав декілька разів головою, не вірячи своїм очам.

— Брате, це не...

Старший навіть не хотів мене слухати, а розвернувся до Іма та різко вдарив його кулаком з усієї сили, що другий впав на підлогу, вдаряючись головою об стіну. Я вскрикнула від несподіванності та страху, прикрила долонями відкритий рот, не знаючи що робити.

— Забирайся з мого дому! — викрикнув Хьонву та знову подивився на мене. — А ти... ти мені більше не сестра.

На цих словах він розлючено вийшов з кімнати та голосно затупотів, напевно спустився на перший поверх та пішов, скоріше за всього на задній двір.

Я ж підбігла до Гюна, щоб допомогти йому піднятись.

— Забери від мене руки, — він відкинув мої руки та витер кров на розбитій губі, після чого кинув на мене розчарований погляд в останнє, але нічого не сказав, та пішов геть, але вже на вулицю, гучно закривши двері.

На очах зявились сльози, я закрила обличчя долонями. Це був найгірший день в моєму житті, де від мене відвернулись одразу двоє дорогих для мене людей і в цьому була лише моя провина.

Так, мені подобався Чангюн декілька років і з кожним днем, здавалось, ця симпатія росла все більше і більше та перетворювалась на щось більше, на кохання.

Коли я його бачила, він страшенно мене дратував своїми словами, але коли я бігла в свою кімнату та просто посміхалась на всі тридцять два, бо він знову прийшов до нас додому, він знову подивився на мене, він знову звернув на мене увагу. Мені хотілось зробити для нього усе, хотілось проходити повз нього частіше, зустрічаючись з ним поглядом, або нишком спостерігати за ним та мріяти хоча про його дотик до мене.

Спочатку я була впевнена що це підліткова симпатія, що воно мине, але коли я вже почала вчитись в університеті, а почуття тільки збільшувались, я зрозуміла, що навряд чи це просто тимчасова симпатія.

А ті фото... Так, це було дещо по збоченому з моєї сторони, але така нагода була раз на все життя. Їх було не так багато, та вони не були повністю оголеними, тому я не бачила нічого поганого в тому, щоб час від часу дивитись на них та заздрити його майбутній дівчині.

В цей момент я зрозуміла, що настав час поговорити про це з Хьонву. Я повинна була йому все розповісти, роставити всі крапки та зізнатися. Раніше я боялась і думати про те, що хтось дізнається про мої почуття, але зараз, коли всі карти відкриті і мені нічого було приховувати, я вирішила спуститись до брата та нарешті вирішити всі питання та поговорити як дорослі люди, як брат з сестрою.

— Оппа, — я спустилась на перший поверх та вийшла на подвіря, де стояв мій брат, переминаючись з ноги на ногу та дивився кудись вдаличинь.

Як тільки він почув мій голос одразу обернувся та збирався піти назад в дім, проте я перегородила йому дорогу собою. Він зупинився біля мене, потім зробив декілька кроків назад і склав руки на грудях.

— Що тобі треба? Ти показала достатньо.

— Я знаю. Це моя провина і тільки але... Чому ж ти мене так ненавидиш?! За що?! — я підвищила голос, на червоних очах знову з'явились сльози. —  З яких пір...

— Звідки ти взяла це? — хлопець важко зітхнув.

— Хочеш сказати що я вигадую? "Збоченка", "фрік", "психічка" і це ще не все що я згадала. Ти говориш мені майже щодня що до кінця життя я залишусь одна. Якщо це жарти, то вони не смішні. Ти відвернувся від мене ради своїх друзів, ми вже не дивимось фільми кожну середу, на вихідних тебе немає вдома, ми перестали розмовляти один з одним і перестали чути один одного. Чому? — було вже важко вдихнути, знову неприємна грудка застрягла в горлі, а з очей полилися сльози.

— Суа... — він сказав лиш моє ім'я та замовк на секунду, думаючи про мої слова. — Вибач. Зізнаюсь, я переборщив, я не хотів тебе образити, не знав, що це тебе так зачепить. Я влаштував цю вечірку, щоб ти знайшла друзів. Я не хотів, щоб в тебе була тільки одна Юна. Але я не подумав, що це тобі не потрібно, а тобі потрібен...

— Ти. Мені був потрібен старший брат.

— Пробач, крихітко, — він підійшов до мене та нарешті зробив те, що я так давно хотіла. Він обійняв мене своїми великими руками та ніжно погладив по голові. — Через це все я забув як це бути твоїм братом.

— І ти мене пробач. Я не хотіла заходити так далеко, щоб помститися тобі. Я не хотіла щоб ти втратив, свого кращого друга. Я більше ніколи до нього не заговорю, тільки будь ласка, помирися з ним. Він тут ні до чого...

— Суа, — Хьонву спокійним голосом перебив мене та відсторонився. —Я просто не хотів втрачати вас обох, тому і так реагував. Мені потрібно троху часу щоб заспокоїтись. Але ти повинна з ним поговорити.

— Думаю, він і бачити мене не хоче, — я засмучено опустила голову вниз.

— Це не так. Я давно помітив як він на тебе дивиться. Я хоч і негідник, але не дурень і бачу що ти йому дуже подобаєшся. Я не проти, якщо ви почнете зустрічатись. Вже не проти.

— Справді? — я здивовано поглянула на Хьонву, він підібгав губи та кивнув головою.

— Угу.

Від почутих слів всередині мене наче щось ожило та розквітло. Надія. Це була вона. Моє здивування було настільки сильним, що я навіть не знала як на це реагувати, але відчула як мої щоки почервоніли, а сердце здригнулося від почутого.

— Тоді варто його наздогнати та поговорити про це... — я знову сильніше обійняла брата. — Дякую. Я люблю тебе, хоч ти і засранець.

— Я теж люблю тебе, — він посміхнувся та повернув мене обличчям до виходу, — Наздожени його та передай що мені теж треба з ним поговорити. Як з майбутнім зятем.

— Ой да ну тебе! — я легенько вдарила його по плечу. — Ми навіть не зустрічаємось, який зять...

— Біжи вже, бо не встигнеш!

Я лиш кивнула і вибігла з дому, опиняючись у дворі. Очима я почала шукати хлопця десь вдалині, але побачила як той сидів на бордюрі навпроти мого будинку. Я затамувала подих і набравшись всієї сміливості пішла до нього, намагаючись контролювати своє переживання і страх бути відкинутою.

Ім сидів в тиші та думав про щось своє, зовсім не помічючи як я підкрадаюсь до нього. Але в кінці кінців він почув мене, та обернувся до мене щоб подивитись хто до нього йде.

— Чого тобі? — засмучено гиркнув хлопець, явно даючи зрозуміти, що не хоче мене бачити. Кілька хвилин тому я повірила б його масці ненависті до мене, але не зараз коли я знаю всю правду.

— Хочу поговорити, — спокійно відповіла я та сіла поряд з ним.

— Валяй, — він навіть не подивився на мене, лиш нервово оглядав свої долоні ніби там з'явиться щось нове.

— Ти мені подобаєшся, Ім Чангюн, — мої слова змусили його погляд хутко переключитись на мене. — Хоча ні. Здається, я в тебе закохана. Дуже сильно...

Від цих слів навіть в мене перехопило дух, що там казати про Іма, який виглядав як зляканий цуцик — все бігав очима по моєму обличчю з недовірою шукаючи підступ.

— І це не просто слова, чи якийсь жарт. Це правда. І закохана я в тебе доволі давно. А ти?

— Щ-що я? — він запнувся, намагаючись видавити із себе хоч якісь слова.

— Як я давно тобі подобаюсь? 

— Чому ти так впевнена що це взаємно?

— Бо я не сліпа. Та і брат все розповів. Він же твій найкращий друг. Він це помітив одразу, — я посміхнулась та ніяково поправила пасма волосся, що через теплий літній вітер плутались та лізли в очі.

— Роки два. Після того, як тебе рік не бачив, коли ти поїхала за кордон на навчання з обміну. Мабуть тоді. Ти подорослішала в моїх очах та стала ще приваблішою... Але вибач, Хьонву... Він не дозволить цього і мені варто вибачитись перед ним.

— Ого... Це дивує, — я приємно шокована, підсунулась до нього ближче. — Хьонву сказав що хотів би поговорити з майбутнім зятем. 

— Що? — Чангюн знову здивовано глянув на мене, не вірячи своїм вухам.

— Кажу, давай зустрічатись, Ім Чангюн? 

З цими словами я наблизилась до його губ та ніжно поцілувала його солодкі вуста. А його відповідь на мій поцілунок можна було прийняти як згоду на мою пропозицію.
З того моменту ми почали зустрічатись, та проводити багато часу разом. Частіше втрьох, бо Хьонву важко було звикнути до наших відносин, тому нас двох більше ніж на годину він не залишав. Але ми із зрозумінням ставились до цього та просто чекали.

Ця помста стовідсотково вийшла із-під контролю, але як же я щаслива чим все обернулося та що тепер маю зараз: хороші стосунки з братом та коханого хлопця поряд.