Ігри Драконів пройшли не так як планувалося, це повинні були бути звичайні змагання, але все закінчилося тим, що Зла Королева звільнилася з дзеркальної тюрми, майже захопила світ, а казки кількох людей відбулись не так, як всі уявляли, не так як було у їхніх батьків. Однією із цих людей була Еппл Вайт - донька Білосніжки. Її життя повністю перевернулося, вже було не зрозуміло що чекає її в майбутньому.

Все одразу пішло не так, починаючи з того що отруєне яблуко їй підклала Зла Королева, а не її сусідка по кімнаті Рейвен, та закінчуючи тим, що пробудив від зачарованого сну її не Дейрінг Чармінг, а його сестра Дарлінг. Вона ніколи не задумувалася про те, що якщо її прекрасний принц це хтось інший? Чому вони взагалі думали що це буде Дейрінг? Напевно тому, що так сказала мама...

Вже пройшло багато місяців, вони встигли побувати на літніх канікулах, вже давно прийшов вересень, і скоро почнеться листопад, осінні дні ще більше починають бути депресивними. Еппл ще частіше думає про своє невідоме майбутнє, ніхто не розповідав про те, що буде якщо її казка вже станеться. Що робити після слів «Довго та Щасливо»? Але чи сталася її історія взагалі? Чи рахується це? В неї немає «Довго та Щасливо» з прекрасним принцем, та і відчуває вона себе ні краплини щасливою.

Хоч Зла Королева і заточена знову у дзеркалі, але вона встигла зламати життя своїй визволительниці та зрадниці одночасно. Звісно Дейрінгу теж дісталось, але дивлячись на те, як закінчилася історія з зимою, він вже знайшов своє Довго та Щасливо, зустрічається з Розабеллою, змінився. А Еппл залишилася такою якою була.

Був вечір. Донька Білосніжки була на самій високій вежі школи Евер Афтер Хай, та роздивлялася людей внизу, було прохолодно, тож вона була одягнена в біле пальто і червоний шарф намотаний на шию, який розвивався на вітру. Ось дівчина бачить як Декстер та Рейвен повертаються з побачення, щасливі, усміхаються, Квін вдихає аромат білих хризантем які їй порадував хлопець, напевно вони ходили в якесь кафе в містечку Бук-Енд. Недалеко від них йде Серіз, але в протилежному напрямку, напевно знову під вечір хоче прогулятися лісом. Браєр і Ешлін повертаються з шопінгу, на який дівчина не пішла з ними. Вона надто зайнята своїми думками в останній час.

Повернувши голову вправо, Еппл бачить як на одному з балконів стоять Дейрінг і Розабелла, про щось говорять. Дивлячись на них з сумом, дівчина розуміє що ніколи так не спілкувалася з Чармінгом, в них скоріше були суто ділові стосунки, «кожен виконає свою роль, а там далі подивимось».

- Привіт, - ззаду почувся голос Дарлінг, дівчини яка її врятувала. - Що робиш тут?

- Дихаю свіжим повітрям, - відповіла Еппл, сумно дивлячись на пару нових Красуні та Чудовиська.

- З тобою щось не так, ти постійно одна, - Дарлінг Чармінг підійшла ближче, теж беручись руками за перила. - Може тебе турбує щось таке, чого ти не можеш розповісти іншим?

- Насправді, так, це все вже немає сенсу, - дівчина повела руками, показуючи це «все». - Я не отримала свою казку, я не знаю що буде зі мною в майбутньому. Насправді, раніше все було так просто, знати що в майбутньому все буде добре, що не треба турбуватись про щось, адже коли принц мене пробудить, у мене буде Довго та Щасливо, але... - вона різко зупинилася, знов дивлячись на щасливу пару, яка заходила в приміщення.

- Але з іншого боку, ніхто не буде тобі вказувати як жити, у тебе майже все відбулося, - усміхнулася Даргінг. - Знаєш, у мене взагалі немає своєї казки, книга Легенд мені не покаже мою долю.

- Тобто? - Еппл різко повернулася до дівчини, дивлячись на неї здивовано. - Хіба таке можливо?

- Я дочка Чармінгів, мені немає ким бути, окрім як дами в біді в якійсь маловідомій казці, - сумно усміхнулася вона. - Навіть незрозуміло в якій саме казці я повинна бути. Саме тому я обрала писати власну долю.

Еппл Вайт ніколи не задумувалася про те, що у когось може бути така роль. Вона думала що всі казки вже написані, і долі всих людей вже вирішені, що серед них немає другорядних персонажів, бо вони всі всеодно грають якусь казку. Виявляється поряд стоїть дівчина, яка повинна стати прикрасою для якогось чоловіка - гарним трофеєм, можливо він її врятує, або ж вона буде подарунком за якийсь подвиг, хоча наврядчи батьки це допустять, бо завжди тримали її в палаці, приховуючи від залицяльників, поки не наважилися відпустити в школу.

- Ти смілива, не боїшся що на тобі закриють книгу і ти зникнеш?

- Мені немає чого боятись, - вже повеселіла дівчина, та поглянула на захід сонця, розфарбований червоними та помаранчевими кольорами. - Бо я створю нову історію.

- Про що буде твоя історія? - Еппл щиро зацікавилася.

- Я хочу бути хороброю лицаркою, хочу бути героїнею та рятувати людей, - з захопленням розповідала Дарлінг.

- Тому ти мене врятувала, - Еппл відвела погляд, це перший раз коли вона заговорила з своєю рятувальницею про ту подію. - Ти справжня лицарка.

- Вибач, що так сталося.

- Ти не повинна вибачатись, Дарлінг, ти врятувала мене, дякую за це.

- Слухай, раз на те пішло, то може спробуєш писати власну долю? - Дарлінг поклала Еппл руку та плече. - Я допоможу та підтримаю тебе, можеш говорити мені про все що в тебе на душі.

І дочка Білосніжки розплакалася. Виговорила все. Їй було боляче. Боляче за свою нездійснену історію, боляче за розрив з принцом Дейрінгом, боляче за те що підвела своїх батьків. Вона не знала куди рухатись далі. Дарлінг слухала. Гладила її по спині. Витирала сльози. Давала поради. Так дівчата провели ніч без сну, але вже в кімнаті Еппл, в якій не було її сусідки. Можливо скоро її життя зміниться на краще, та в життя прийде весна.