Автор

-Доню, а чому ти вирішила змінити весільну сукню? Та тобі так личила.

-Ну мамо, я казала. Після лікарні я схудла! А весілля завтра! Як ти вважаєш, як б завтра ходила б гола? 

-Ні, ти права. Вибач.

-Слухати мене треба!

-Дада, кожна наступна сукня ще краща!

-Знаю. Та я тебе просила... -селін глянула на Мело злим поглядом.

-Ну як хочеш, Еда.

-От так! А туфлі де мої?

-Он там стоять. Знімай вже! Завтра рано вставати!

-Угу.. допоможеш? -вони зняли сукню і Селін направилася спати. Сіла на своє ліжко і почала дзвонити Серкану.

-Любий... привіт!

-Привіт, кохана. Ти чому не спиш?

-Ну по твоєму голосу також не скажеш, що ти спиш. Що ти там?

-Я працюю.

-Як?! А весілля? Чи ти забув?

-Ні, я не забув. Ти ж знаєш, що я робот.

-Ага. Так ти завтра не проспиш?

-Ні. Лягай спокійно спати. На добраніч.

-Давай. -вона вимкнула з образою. 

***

Всі гості зібралися, святкують. Молоді фотографуються. Пані Семіха і Дільшах говорять з Айфер і Мело.

-Чи є новини про Селін? -запитала Дільшах.

-На жаль... я.. так хочу, щоб їй стало хоч трішки краще.

-Ми вам співчуваємо. Одна донька там лежить, але ж у іншої свято! Порадійте за неї! -посміхнулася Дільшах.

-Так.

-Взагалі не розумію Еду і Серкана! Хай Серкан, цей закоханий по вуха! А Еда?!! Її сестра при смерті, а вона гуляє! -висловилася Семіха.

-Пані Семіха, я також про це думала. Але Селіна...вона може лежати в комі роками. Я не хочу забирати в них щастя. Дивиться, які вони щасливі!

-Я розумію! Могли розписатися по тихому.

-Якщо ви так не любите Еду, і не хочете, щоб вони одружувалися, то так і скажіть! -крикнула Мело.

-Мелек! -крикнула Айфер.

-А я її не повинна любити, як рідну. Ми її прийняли в сім'ю. Дали дозвіл на шлюб. Мені здається, цього не мало.

-Ви праві. -закінчила Айфер. 

Всіх запросили до зали. Почалася церемонія. 

-Чи готові ви, пан Серкан жити в любові і злагоди з пані Едой? 

-Так!

-Чи ви, пані Еда, готові вийти заміж за пана Серкана? Чи готові жити з ним в любові і злагоди? 
*А може я роблю помилку? Велику помилку... я забираю життя, просто краду його... невже я така скотина???.. Хоча, дороги назад немає. Я зроблю цей крок і.. стану відомою!

-Так! -голосно крикнула Еда. Еда Болат!

-Прошу вас розписати і обмінятися обручками. -вони так і зробили. Серкан підняв Еду вгору і почав кружити. 

-Еда Болат моя дружина!

-Серкан Болат мій чоловік! -крикнула вона. 

Він опустив її і поцілував.

***

Ввечері молоді сіли на диван і випивали вино.

-Серкан, пообіцяй мені дещо.

-Що хочеш!

-Пообіцяй, що будеш вірити мені завжди і головне, щоб я не вирішила, ти мене підтримаєш! Сьогодні особливий день, особлива ніч. Твоє слово дуже важливе! 

-Я обіцяю тобі! Скажеш піти в пекло, піду! Скажеш, відмовитися від усього майна, зроблю!

-Навіть так? -засміялася Еда.

-Навіть  так! Йди до мене! -він поцілував її і взяв на руки, поніс до ліжка. 

***

Тим часом Айфер не могла заснути. Мело прокинулася і увімкнула світло. Сіла за стіл, поруч з Айфер. 

-А ви чого тут?

-Та ось не мжу заснути. Таке відчуття, що шось трапиться.

-Що може трапитися? Молоді доїхали вже. Зараз... зяток над дитинкою працює. -засміялася Мело.

-Мело! Я про Селін. Може вже щось відбувається...

-Та все буде добре, вона живуча!

-Ну як ти можеш так говорити?

-Ну все, все.. до речі не чутно про Феріта. Нареченого її. Де він дівся?

-А я хіба знаю??? Добре, йдемо спати. Ранок мудріше за ніч! -вони вимкнули світло і пішли спати.