Автор

Найкрутіший бізнесмен і відомий наречений. Кожна б хотіла такого мати, та він обрав одну єдину. Еду Йилдиз! На березі синьої річки, де хвилі так і шарудять у вухах розташувався великий, заможній будинок. Стоїть він посеред небесного саду, де туї ростять, аж до хмар, де квіти посміхаються сонцю. Сад був доглянутий, тихий, обережний. Будинок в ньому ставав ще більш витонченим. Сам він складався з двох поверхів. Другий майже повністю складався з терас. На першому поверсі була велика кухня, де снідали члени родини, величезна вітальня, посеред якої стояв великий чорний піаніно. Два дивана, криштальні вази. На стінах висіли картини відомих художників. Таких як: Леонардо Да Вінчі, Пабло Пікассо, Мікеланджело тощо. Так само був вхід до саду, і сходи вниз -вгору. Якщо спуститися вниз, перед нами відкриється винний льох, де зберігається дороге вино. Якщо пройти далі, в сусідню кімнату, перед нами відкриються різні види сирів: пармезан, брі, маскарпоне, дорблю, моцарела, камбоцола тощо. А якщо піти ще далі перед нами відкриються види м'яса. Якщо піднятися вгору, ми побачимо перед собою, величезний поверх, з не однією кімнатою. Тут живуть члени цієї сім'ї, також тут знаходиться бібліотека, кабінет Болата старшого і маленька вітальня, для відпочинку, з неї можна вийти на велику терасу і насолодитися ранковою кавою. Або навіть там можна влаштувати вечірку, наприклад до дня народження. Якщо пройтися по саду, ми зможемо помітити ще одну будівлю. Це будинок для прислуги. Тут живуть садівники, кухари, покоївки та охорона. Складається вона з двох поверхів. На першому живе охорона та садівники (тому що це чоловіки), а на другому живуть кухарки та покоївки (жінки). Ще біля огорожі розташувалася маленька баня. Але нею рідко користуються. Компанія Болатів має назву "АртЛайф". Офіси розташовані по всій країні і навіть за кордоном. Офіс Серкана Болата в Ізмірі, знаходиться в центрі міста. Куди і прямувала Еда. Батько Серкана помер пів року тому, це була для сина великою втратою. В нього залишилася бабуся і мама. Бабуся його має складний характер,  вона жінка старого загартування. А ось його мама навпаки, вихована, інтелігента та розумна жінка. Його бабусю звати Семіха, а Маму Айдан. Хоча Еду не сприйняли відразу дві жінки, та згодом зрозуміли, що іншого вибору немає. Тому вчора ввечері пролунала така розмова.

Серкан

Я зайшов на кухню, де починалася вечеря, поцілував маму, бабусю.

-Доброго вечора, моїй родині! -промовив я і сів.

-Сину, як на роботі? -турботливо запитала мама.

-Все йде більш-менш. -відповів я.

-А повинно йти ще краще! -наголосила бабуся.

-Так і буде. А як ви? Як день минув?

-Нічого не змінилося. Твоя мати в саду, а я насолоджуюся старістю.

-Ба, яка старість? Ти ще мене переживеш! -піджартував я. Мама посміхнулася.

-Так, переживу. Як тут пережити? Коли внук не зрозуміло кого приводить в дім! 

-Ба! Не смій так казати про Еду. Ти навіть її не знає.

-Тоді приведи її до нас! Познайом нас!

-Щоб ви її тут з'їли?!

-Серкан, пані Семіха права.-промовила мама.- В тебе на неї серйозна плани? 

-Дуже!

-Ти, що одружуватися зібрався?! -вигукнула бабуся.

-Так! -за столом задзвеніла тиша. -Рідна мої, повірте, коли ви з нею познайомитеся, ви зрозумієте мене! А тепер я хочу поїсти.

-Приведи її завтра! Зрозумів?!

-Гаразд, ба. Все?

-Смачного! -вигукнула вона мені у відповідь.

Сьогодні я збираюся їй це повідомити. Та чомусь її нема і нема. До мене зайшов Енгін. Він мій друг з самого дитинства. Як якийсь екстрим, то ми разом! Як якась біда, то ми разом її вирішуємо. Як якась гарна новина, проживаємо її разом. Він взагалі дізнається все першим! 

-Привіт, бро! - зайшовши, вигукнув він, ми обійнялися.

-Привіт. -з посмішкою відповів я.- Що ти? Як? -він сів, я також і ми почали. 

-Та все по старому. А ти як?

-Та ось... думаю.

-Про що?

-Я вирішив зробити Еді пропозицію.

-Ухуху! -вигукнув він з радості. -А як же холостяцьке життя?

-Ні, дякую. Це не для мене. І сьогодні ми йдемо знайомитися з моїми. Тільки вона ще не знає про це. Ти до речі, її бачив?

-В офісі, сьогодні?

-Ну так. -він інколи такі питання дурні задає.

-Ні, не бачив. А ти з її батьками знайом?

-Ні, тільки будемо знайомитися. І наскільки я знаю, в неї тільки мама і сестра.

-Ух ти! Сестра. Маленька?

-Я чесно не допитувався, та...-я задумався. -Ні. Вона казала, що вона молодша та не набагато. Мабуть рік, два.

-А, тоді ясно. -Енгін глянув на годинник свій. -Вже восьма нуль п'ята. Може зателефонуй їй?

-Ти гадаєш щось сталося?

-Ну вона ніколи не запізнювалася.

-Що означає "не запізнювалася"? Вона проста людина! Що їй запізнитися не можна? -почав хвилюватися я. -Лейла! -прибігла дівчина. -Ти не знаєш, де пані Еда?

-Ні, Серкан бей! -відповіла вона чітко і ясно. Я люблю таке, коли люди починають мусолити, дратує страшено! 

-Гаразд, йди! -Вона вийшла. Я взяв телефон і набрав її. З тієї лінії взяли. Як тільки взяли, до мого кабінету зайшла Еда з посмішкою.

-Запізнилася на десять хвилин, а ти вже хвилюєшся?

-Звісно, ти ж для мене дуже цінна. -я підійшов до неї і поцілував в щічку. Вона щиро посміхнулася. 

-Ну, я піду. -Енгін вийшов.

-А в мене для тебе новина. -промовив я.

-Яка?

-Сьогодні ти познайомишся з моїми батьками. -Еда здивувалася.

-Я?

-А хто ж? Ти якась сумна? Не рада?

-Та ні, просто ранок такий. А вони.. точно цього хочуть?

-Чого саме?

-Ну ти ж казав, що вони не полюбили мене.

-Викинь це з голови. Я впевнений, як тільки вони тебе побачать, відразу зрозуміють, що помилялися.

-А як мені себе поводити?

-Будь собою. Мені тебе вчити?

-Ну так. Просто я сьогодні взагалі задумана.

-Бачу. Щось сталося?

-Та ні, це вдома проблеми. Не важливо. Я працювати.

-Стій. -я затримав її і притулив до себе. -А поцілунок?

-А поцілунок... потім.

-Еда...

-Серкан.

-Еда Болат..

-Йилдиз..

-Болат.

-Йилдиз!

-Болат! -вона подивилася на мене запитальним поглядом. Тільки я наблзився до її губ, як зайшла Лейла. - Лейла!

-Ой, пробачте Серкан бей.

-Що в тебе?!

-Я піду. -посміхнулася Еда і вийшла. Лейла протягнула мені документи.

-Добре, ходімо. -я пройшов до столу.