Я знав на що йшов, коли в свої п'ятнадцять років присягнувся у вірності Портовій Мафії. Розумів, що потрібно буде безумовно виконувати накази Боса і багато старатися для посади у Виконавчому Комітеті, чого мені і вдалося досягти. Не можна осуджувати накази Морі Оґая, лише мовчки виконувати. Мафії всеодно на твої принципи, ти просто повинен це робити.

Морі Оґай — Бос Портової Мафії, був наче справжнім психопатом, ні разу не помічав щоб у нього з'являлося хоч якесь відчуття провини або співчуття, він добре вміє маніпулювати людьми, навіть коли це явно видно, всі все одно йому підкоряються, ні то від страху, ні то із вдячності за те що він підняв Мафію з колін, коли по невідомим причинам помер колишній божевільний Бос. Звісно ж ще одним фактором його психопатії була харизма.

Чому ж я раптом вирішив про це замислитись? Хм, і сам не знаю. Скоріше за все згадав як мій колишній і ненависний мені напарник Дадзай Осаму, ще у підлітковому віці читав книгу по психіатрії й намагався визначити у кого який розлад або синдром. Це було доволі таки цікаве дослідження, хоч щось було не дратуюче з ним робити. Пройшло вже як два роки з того як ця Скумбрія втекла безкаранною із Мафії. Але це вже не мої проблеми.

Я сидів у своєму кабінеті, залишалось трохи часу для заповнення звітів перед зборами Виконавчого Комітету. Морі хотів розповісти якусь новину, що зможе зробити Мафію ще сильнішою і впливовішою. Глянувши на час і видихнувши, я взяв свій чорний капелюх подарований Босом, одягнув його на свою кучеряву руду шевелюру, а також захватив довге пальто, просто накидаючи його на плечі, знайшовши в його карманах чорні рукавички.

В кабінеті з круглим столом, де вже зібрався весь Комітет окрім Боса, я кивнув, цим самим вітаючись зі всіма і присів на своє місце, чекаючи Морі. Оґай довго себе чекати не змусив, зайшовши в приміщення як завжди в своєму похмурому костюмі, створюючи контраст червоним шарфом. Сівши за стіл, він склав руки переплітаючи пальці між собою, поклавши на них підборіддя, цей чоловік викликав страх у всіх, окрім членів Виконавчого Комітету, він зламав життя багатьом людям, а особливо дітям, яких він бере в свою організацію вирощуючи із них безжалісних вбивць з сильними здібностями.

П'ять людей включаючи мене чекали що ж він скаже, спостерігали як на його лиці з'являється фірмова посмішка.

— Як ви можливо знаєте, в Йокогамі є сім'я Аокі, вона спонсорує деякі лікарні, а також займається постачанням тютюну та наркотиків, іронічно чи неправда? — усміхнувся Морі Оґай. — Так ось, вони хочуть укласти угоду з Портовою Мафією.

— У чому вона полягає? — поставила розумне питання сестриця Койо.

— Вони будуть спонсорувати нас, а взамін вони хочуть заключити фіктивний шлюб між їх дочкою і членом Мафії, результатом якого буде народження дитини-еспера, яка змішає в собі дві сильні надздібності.

— Яка їм від цього вигода, і навіщо їм сильна дитина? — скептично запитав я, схрещюючи руки на грудях, на що Морі самовдоволено посміхнувся.

— Для нас вигода у тому, що ці багатії будуть спонсорувати нашу організацію, а також в наші ряди увійде майбутня дитина і можливо їхня дочка. У них же ціль — збереження авторитету і нібито продовження роду, а також поставка незаконних речовин через наш порт.

— І чия ж здібність їм потрібна? — насупився Поль Верлен.

— Чюя Накахара, ти ідеально підійдеш для цієї ролі.

З секунду я був у шоці. Як мені на це реагувати? Я... Я навіть ніколи не був у стосунках, не те що в шлюбі, так ще й і в фіктивному.

— Чому я? — шоковано подивився я на Морі, впираючись долонями в стіл, трохи привставши.

— Аокі славляться своїм рудим волоссям і звісно ж вони хочуть зберегти цей колір у майбутніх спадкоємців, — хмикнув Оґай і повернув голову до мене, примружуючи очі. — А також твій Заплямований Смуток зіграв роль. Ти згоден виконати це завдання?

Я повернув голову у бік сестриці Койо, шукаючи в її очах підтримку, але вона тільки кивнула, натякаючи на те, що б я погодився з цим завданням, так як вибору в мене особо то и немає. Невже моєю першою стане та, яку я не кохаю і яку в обличчя не бачив.

— Так, я згоден, — з розпачем в серці промовив я, опускаючись на своє місце, не показуючи що саме зараз відчуваю. А мені хотілося розплакатися. Вже в кабінеті у Койо Одзакі, я сидів і виливав їй все що було на душі.

— Нічого страшного в цьому немає, від тебе потрібний лише підпис і тимчасове проживання разом з дівчиною, — говорила Одзакі, наливаючи мені чай.

— Тобто, ніякого особистого простору... — перебив її я, відчуваючи камінь на серці, настільки важкий, через що наче було важко дихати.

— Вони видадуть вам великий заміський будинок, особистого простору тобі вистачить, це все одно тимчасово, — намагалася мене заспокоїти Койо. — До того ж, чим швидше відбудеться зачаття, тим швидше ти звільнишся від цього завдання.

Я поглянув на неї з розширеними очима відкривши рот від шоку. Але... Це ж неправильно... Хоча що я говорю, це не мені розмірковувати про правильність якихось вчинків, адже моя робота це в принципі неправильно з точки зору моралі, але мені плювати.

— Дівчина дуже гарна, на мою думку тобі вона підходить, — усміхнулась сестриця. — Знаєш, кохати людину часом дуже боляче, тому тобі ще пощастило.

Мені не дозволили побачити її, коли Аокі приїхали в офіс Портової Мафії, але мені вдалося побачити цю дівчину зі спини. В неї і справді були вогненно-руде волосся, а також довге та пряме — прям ідеальне, ні одного кучерявого локона, вони тягнулись аж до стегон. Сама вона була мініатюрна, і показалася йому тендітною як фарфор.

* * *

Через кілька місяців.

Я знову сиджу за круглим столом, і знову збори Виконавчого Комітета, тільки на цей раз Морі вже сидів тут і здається був не в настрої. Щось трапилось.

— Дочка сім'ї Аокі втекла, — одразу почав він з новини, яка шокувала всіх, в тому числі й мене, адже я вже встиг змиритись зі своєю участю. — Угода надто хороша і це значить що ми повинні її знайти, обнюхати кожний провулок і кожну вулицю, зробити все що в наших силах.

Вона втекла за місяць до весілля. Така тендітна, а змогла таке вчудити. Хах, оце вона дурна, від Портових Псів дівчинка точно не сховається, вона наче не розуміла з ким зв'язується її сім'я.

Завдання передали Акутаґаві, він зазвичай добре справляється з такими дорученнями. А мене це більше не стосується. Можна видихнути.

— Почнемо полювання на Лисицю, — посміхнувся Бос Портової Мафії — Морі Оґай.