Ненадовго будинок Сокджина заполонило мовчання. Хосок шоковано пронизував поглядом усіх присутніх. На мить його заціпило. Вони тут що, влаштували відьмовий шабаш? Тепер уже точно немає сумнівів, що вони всі тут заодно!

- Хосоку, це не те, що ти думаєш... - Кім поспішив відірвати його від роздумів. - Дай мені кілька хвилин, аби все пояснити.

- Ви не повинні оправдовуватись переді мною, вчителю, - холодно відрізав Чон, - тому що я усвідомив, що моя мати мала рацію стосовно вас.

- Невже вам завжди так важко вислуховувати інших, молодий чоловіче? - втрутилася Джису, стрімко піднявшись з дивану. - Ми не намагаємося звинуватити твого брата, а навпаки - зрозуміти його!

- А ви певні, що добре знаєте мого брата? Те, що дехто в минулому зустрічався з Чонгуком, ще нічого не означає. - Хосок видав нервовий смішок, докірливо поглянувши на Дженні, якій явно були адресовані останні слова. - Ви дійсно вважаєте, що Чонгук здатний на таке?

- Ти знову все перекрутив, юначе. Я маю на увазі, що ми не виключаємо того факту, що твій брат міг бути в цьому замішаний, але й безпосередньо не звинувачуємо його.

- Вона має рацію, - втрутився Чімін, який до цього грав роль німого слухача. - Хосок, ми розуміємо твої почуття. Якби мою сестру звинувачували в чомусь, я би діяв так само... - Хлопець зробив коротку паузу. Всім було відомо, яка доля спіткала бідолашну Пак. - Але ми просто не можемо стояти осторонь, коли якийсь божевільний розгулює по Цойовану і лякає наших людей.

- Як ти гадаєш, Хосок, чому я насправді обрав нейтральну позицію і нічого не робив до сьогодення? - запитав хазяїн будинку. Тільки Чон хотів щось сказати, як Сокджин сам вирішив дати відповідь: - Це було риторичне питання. Ні, це не тільки через інцидент з твоєю мамою, але він надихнув мене на подальші дії щодо розкриття цього бешкетника. Я хотів простежити за Жартом, щоб проаналізувати його дії та поведінку. І Дженні - перша, яка виявила бажання мені допомогти.

- О-о-о, тоді вона вам дійсно допомогла! Тепер ця, - брюнет вказав на школярку, яка відразу ж невдоволено схрестила руки на грудях, - звинувачує мого брата в тому, до чого він не має абсолютно ніякого відношення!

- Чому ти так впевний у цьому, Хорс? Яка гарантія того, що ти не прикриваєш його хитру дупу? - холодно відреагувала Кім, після чого звернулася до Сокджина: - Бос, а вам не здається, що останнім часом все підозріло крутиться навколо сім'ї Чон?

- Стули пельку! - грубо відказав їй Хосок, після чого здивовано перепитав: - Бос?

Молодий вчитель раптово посміхнувся, чим миттєво обурив Чона. Він ще сміє насміхатися над ним?! Ах, точно, не він же увірвався в чужий дім і влаштував у ньому скандал. Дивно, що Сокджин за цей час ще не виставив Хосока за поріг свого будинку...

- Так, за цей місяць моєї тимчасової бездіяльності я створив О.П.У.Ж. - організацію по упійманню Жарта. Я вирішив вкрай зайнятися цим ділом, оскільки в поліції недостатньо доказів, аби розкрити його.

- Що? - тільки й вирвалося у Хосока, а Кім продовжив говорити далі:

- Я вважаю, що ніхто всерйоз не відноситься до цього діла через те, що в Цойовані за останні чотири роки не відбувалося нічого серйозного. Але ми дуже скоро натрапимо на слід цього бешкетника, це безперечно. Тим паче, коли мені вдалося зібрати таку чудову команду.

- Ага, учасників яких ти підманив до себе домашньою піцою, - насмішливо відказала Джису.

- Не думав, що керівниця квіткового магазину виявиться королевою іронії, - підмітив Хосок з фірмовою дотепністю.

- А ти думав, що все моє спілкування побудовано лише на квіточках? - дівчина спантеличено округлила очі. - Тим більше, близькі друзі завжди спілкуються неформально.

- То ви з учителем - "близькі друзі"?

- Ага. У нас настільки тісні відносини, що я бачила його голя...

-...Здається, ми знаємо одне-одного понад тринадцять років? - поспішив уточнити Сокджин.

- Ага, якраз з того моменту, коли ти по проханню моєї матері купив для її роботи аж цілих чотири пакета памперсів, - Джису усміхнулась, коли побачила, як друг почервонів від сорому, після чого поклала свою руку на плече Чіміна.

- Я, звичайно, з радістю би послухав повну історію вашого знайомства, але я сюди прийшов по іншій причині, - перебивши дівчину, Хосок поглянув на Сокджина. - В чому взагалі заключається сенс вашої організації, окрім, хіба що, масового обговорення людей?

- Ми, зазвичай, не розголошуємо свої подальші плани постороннім особистостям, - стримано відказав йому вчитель, - але якщо ти коли-небудь виявиш бажання приєднатися... Ні, не подумай, що я вмовляю тебе вступити до нашого клубу, - хоча, звичайно, так і є -, але мене відразу дещо заціпило в тобі: прагнення до істини, впертість, спостережливість і кмітливість... Цих якостей нам якраз не вистачає в ОПУЖ.

Хосок був дещо зворушливим словами молодого вчителя, але його лице не передавало жодних емоцій. З одного боку, йому доведеться кожен раз пересікатися з Дженні, а з іншого... Тримай свого ворога біля себе, як-то кажуть. Між іншим, Чон прагнув чимскоріше розкрити винуватця та дізнатися, чому обрали саме Чонгука. Але чи може Хосок повністю довіряти цим людям? Масова недовіра не оминула і його, тому Хосок не міг прийняти рішення: слухати своє серце чи зробити виключення і, в свою чергу, допомогти Чонгуку вийти сухим із води, щоб той знову почав комфортно відчувати себе у соціумі? Другий варіант явно лідирував, проте тінь сумніву все ж таки проскакувала в душі брюнета, тому Чон прийняв нейтральне рішення, яке він пізніше і озвучив:

- Я би відразу погодився, якби добре вас знав. Тоді, напевно, оберу варіант все обдумати перед тим, як щось вирішувати.

- Я розумію. Через це пропоную обговорити подальші деталі завтра. Зустрінемося усі разом за чашечкою чаю, - запропонував лідер ОПУЖ. - Тим паче, це якраз чудовий привід для знайомства. Відразу попереджаю: відкази не приймаються! Вважайте, що це - важливий екзамен, на якому всі повинні бути присутні!

- Відчуваю себе, як у школі, - весело відказав йому Чімін, після чого різко звернувся до Чона: - Хосок, вже вечоріє. Не боїшся йти один?

- Та ні, мені потрібно оминути всього-навсього три вулиці. А що, бажаєш провести мене? - жартома припустив брюнет.

- Щось типу того. Просто наскільки я пам'ятаю, нам саме по дорозі. Та й ми давно не бачилися, чом би й не привід піти разом? - Чімін усміхнувся на всі тридцять два зуба.

Звичайно, мутна пропозиція здивувала Хосока, але він вже був надто виснажений, що просто не зміг відмовитися. "Якщо я помру і в моїй смерті буде замішаний ніхто інший, як Чімін, то це вийде надто очікувано. Його посадять, а я стану місцевою легендою. Що ж, теж непоганий розклад подій."

- Тоді завтра о восьмій, - уточнив Сокджин, і після того, як отримав стверджувальні кивки, показав знак "окей". - До речі, Хосок, - молодий чоловік протягнув йому телефон, - напиши будь ласка свій номер. Зателефоную тобі завтра перед зустріччю.

- Окей, - Чон швидко записав свій телефон, після чого втомлено обперся об стіну. От би зараз поскоріше прийти додому та завалитися у своє тепле затишне ліжечко, а не ось це все!

Далі Хосок вже не прагнув дізнатися якомога більше подробиць, щоб переповісти їх мамі та Чонгуку. Годі з них інформації на сьогодні! Чімін щось обговорював з Джису. Цілком імовірно, що ці двоє зустрічаються. Сокджин обперся об стіну і завів невимушену бесіду з Дженні, яка теж почала поступово збиратися. Цікаво, а вони взагалі ні за що не переймаються? А якщо їх разом хтось побачить і по місту підуть брудні чутки про тісний зв'язок між учителем та його ученицею? Здається, їх це анітрохи не турбує.

Хосок і не усвідомив для самого себе, що його погляд за останні кілька хвилин був спрямований в сторону Кім. Неначе прочитавши його думки, дівчина припинила розмову з Сокджином і перевела похмурий погляд на хлопця. Прийшовши до тями, брюнет відвернувся від Дженні та мало не зіткнувся з Чіміном, який саме прямував до нього, оскільки їхня розмова з Джису вже завершилась. Насамкінець, кожен почергово попрощався з Сокджином, та незабаром всі гості розійшлися по своїм домівкам.

Хосок мовчки чимчикував поряд з Чіміном, не маючи наміру розпочати розмову першим. Пуста вулиця. Хлопець звернув увагу на вуличний ліхтар, який був тут єдиним світилом, освічуючи дорогу своїм яскраво-жовтим сяйвом.

- Не очікував, що зустрінусь з тобою при таких обставинах, - перервав тишу Чімін, неспішно крокуючи по вологому асфальту. Хосок мовчки кивнув головою. - Хто б подумав, що після мого приїзду тут знову буде так...похмуро.

- До речі, а чому ти так зненацька вирішив повернутися в Цойован? - запитав його Чон.

- По-перше, це була не моя ідея, а по-друге, я не мав наміру сперечатися зі своїми батьками, - відповів Пак, тяжко видихнувши. - Після того, як не стало Чейон, вони почали більш ретельніше наглядати за мною... Це просто нестерпно!

- Ну, в цьому випадку я можу тобі тільки поспівчувати, - відповів Чон, сумно посміхнувшись, - але і їхня турбота цілком зрозуміла.

- Вона виглядадиме сприйнятливою рівно до того моменту, поки твої батьки не стануть порушувати особисті кордони. Тоді це вже не здаватиметься зрозумілим.

Хосок розуміюче кивнув головою і перемінив тему:

- Наскільки я розумію, ти зустрічаєшся з подругою Міни.

- З Джису? Справді, не знаю, як так вийшло, - відповів Чімін, поправляючи рукою свою розтріпану зачіску. - За ці три роки мого перебування в Сеулі ми явно зблизилися в соцмережах. Того часу Джису перебувала в столиці, бо саме навчалася там в одному університеті. Одного разу ми домовилися зустрітися, після чого і почали зустрічатися. Але через заборону батьків та прикру ситуацію, яка трапилася з тіткою Джису, ми віддалилися. Проте не дивлячись на перешкоди, ми все ще разом.

Хосок без особого інтузіазму вислухував Пака та лише іноді кивав головою. Він вперше стояв так близько біля Чіміна. Той мав світле волосся, невеличкий зріст (здається, з Джису вони були примірно однакові) і ангелоподібне обличчя. Зовнішність повністю й цілком не випромінювала силу та могутність свого власника. Про такого, як він, дійсно хотілося піклуватися, бо, здавалося, будь-хто міг його скривдити.

Дійшовши до другого перехрестя, хлопці зупинилися, і Чімін насамкінець дружньо помахав рукою, після чого силует Пака повільно злився серед пітьми. Ще деякий час поколупавши носаком кросівка сухе каміння, Хосок пішов і собі додому, перед цим обмірковуючи спосіб, як уникнути подальшої розмови між членами своєї родини.

* * *

Телефон Чонгука вирішив розбудити свого власника раніше, через що хлопцю довелося терміново скасувати свій сон. Будучи не до кінця прокинувшимся, Чон підняв слухавку, навіть не поглянувши на ім'я абонента.

- Алло, - повільно промовив брюнет.

- Чонгук? - по ту сторону слухавки почувся стурбований голос Техьона. - Так, слухай, не відключайся! Я заздалегідь припустив, що ти не захочеш піти до школи, тому вирішив розбудити тебе, аби ти все таки був присутнім сьогодні в Йонсе.

- З чого це я повинен пропускати навчання? - здивувався Чонгук. - Як би не хотілося, але я мушу. Навіть якщо по дорозі до Йонсе мене закидають помідорами.

- Вірна позиція. Але чому так песимістично? Невже я дарма напрягав свої мізки, цілу ніч придумуючи план? Ти повинен бути мені вдячним!

- Техьон, не варто було... - прошепотів Чон. Йому раптом стало ніяково, що той витрачав свій вільний час на роздуми, тим часом як Чонгук нескінченно розповідав стінам про свій невдалий досвід з Кім Дженні.

- Ми все ж таки друзі, - тільки й відповів Гуку Техьон, після чого наостанок підсумував: - Тож ти мене почув. Сьогодні плетешся до школи, зрозумів? Я не дам Дженні зайняти твоє місце! - Чонгук кивнув головою, наче друг міг його побачити. - Тоді все, бувай! Я вимикаю телефон!

І на цьому моменті їхня розмова обірвалася. Іноді Чонгука лякає така емоційність Техьона. Але саме ця риса характеру і додавала йому певної наївності та харизми. У нього божевільний друг!

Хлопець ще кілька хвилин стояв нерухомо, обдумуючи слова Техьона, а опісля почав вдягатися. Цікаво, а мати вже встала? Вчора пані Лі дозволила йому залишитися вдома, але наскільки сильно вона обуриться, коли не побачить свого сина на місці?

В коридорі панувала тиша. Зрадівши такому розкладу подій, Чонгук беззвучно спустився по сходам і поспішив нв кухню. Знайшовши в холодильнику недопитий йогурт і залишки домашнього печива, хлопець влаштував собі невелику ранкову трапезу.

З коридору пролунали чиїсь гучні кроки. Чонгук напружився, але згодом, в невідомому силуеті упізнав свого брата.

- Вирішив набити свій шлунок рідиною? - відгукнувся старший. Чонгук недовірливо сховав йогурт за спиною. Він досі злився на Хосока через те, що той уникав будь-яких подробиць щодо їхньої зустрічі з Сокджином. - Щось сталося?

- Якщо ти не хочеш розповідати мені про свій учорашній візит до пана Кіма, то я запитаю у нього про це особисто, - мовив молодший, але судячи з виразу обличчя Хосока, йому не вдалося його налякати.

- А, ти про це? Я ж говорив тобі, що в нашій розмові не було нічого суттєвого, за що тобі варто було перейматися.

- А про що ж таке "несуттєве" ви протринділи аж цілу годину?

- Ну, загалом, про твої оцінки та успіхи в навчанні і про твоє небажання декламувати вивчене щодо напрямів авангардизму. Я усвідомив, що мало цікавився твоїм шкільним життям, а Сокджин був настільки люб'язним зі мною, що одразу ж вирішив поділитися твоїми досягненнями вголос!

Чонгук недовірливо нахмурився, після чого, махнувши рукою, запив знайдене печиво йогуртом. Далі, хутко прибравши зі столу, брюнет подався до наступної точки - передпокою. Вдягнувши своє осіннє пальто і шкіряні чобітки, покинув будинок, не забувши перед цим покликати Хосока і попросити його зачинити за ним двері.

- Good luck, amigo - нехай щастить, друже! - з насмішкою промовив Чон, після чого замикнувся.

Дорога до школи була недовгою. Чонгук, зазвичай, витрачав близько десять - п'ятнадцять хвилин на шлях до навчального закладу. Через це Техьон жартома називав його "щасливчиком долі", оскільки Кіму доводилося завжди добиратися до Йонсе на громадському транспорті.

Як тільки Чонгук переступив поріг старшої школи, більша частина учнів не зводила від нього свої погляди. Юнак краєм вуха встиг уловити декілька негативних висловів, які звучали надто грубо і відверто. "Невже мої ровесники завжди були такими лицемірними?" - з розпачем подумав Чон. Ось вам і друга сторона медалі: "Якщо ти стаєш популярним, будь готовий до того, що твою особистість почнуть постійно обговорювати."

Але Чонгук не звик, коли його обговорюють з поганого боку. Це напрочуд руйнує його впевненість в собі. Юнак йшов, сором'язливо опустивши очі додолу. Хотілось, немов страус, сховати голову в пісок, аби уникнути цих неприязних поглядів. Чонгук насупив брови, похилив голову і, притуливши телефон до вуха, невпевнено рушив до входу.

- Для реалізму краще було би дійсно мене набрати, - Чона налякав голос свого товариша, котрий несподівано з'явився ззаду. Техьон поклав свою руку на плече брюнета, але той відразу стряхнув її. - Йа, Гукі, а може нам тимчасово прикинутися парочкою, аби інші перестали асоціювати тебе з Дженні?

- Ага, а потім ще і цю справу доведеться розгрібати! - хмикнув Чонгук. - То який в тебе план, недоумку?

- Йа, сам ти недоумок! - вигукнув Техьон, а далі вже нарешті перейшов до діла: - Якщо це дійсно справа рук Дженні й таким чином вона хотіла тобі "насолити", тоді, аби розкрити істину, нам варто націлитися не на неї, а на її подруг.

- Що ти маєш на увазі?

- Коротше кажучи, якщо ти не забув, то Дженні має свою власну свиту. Чоньон, Мія, Джихо і Сойон. Здається, так звуть цих пліткарок. Ми повинні поговорити з ними, аби послухати їхні припущення. Вони покамість - єдине джерело інформації для нас, тому не слід гаяти часу і навідатись до них негайно!

- А ти не думаєш, що Дженні з ними заодно? - Чонгук зупинився біля своєї шафки. - Це зганьбить мене ще більше.

- Ой, та ти, я бачу, зовсім не в курсі? Іноді мені здається, що ти взагалі не стежиш за тутешніми новинами, - Чонгук кивнув головою. - Ех, тоді ти зовсім нудний! Так ось, нещодавно вони посварилися з Кім, тому на даний момент дівчата об'явили їй бойкот. - Техьон пригладив своє кучеряве волосся. - Тим паче, Джихо - кузина мого одного хорошого друга, тому я впевнений, що з нею ми швидко знайдемо спільну мову.

- І ти дійсно придумував цей план прямо-таки цілу ніч? - брюнет недовірливо нахмурився.

- Треба ж було тебе якось витягнути з будинку, - Кім пожав плечима, за що отримав удар в спину. - Йа, полегше! Ти навіть жартома можеш цілковито зламати мені хребет!

- Не перебільшуй, розумнику, - мовив Чонгук. - Отже, після уроків йдемо до цих пліткарок...

* * *

Сьогодні Дженні не була присутня в школі. "Невже злякалася?" - подумав Чон і злегка посміхнувся. Що ж, виявляється шкільне стерво ще та боягузка.

Сокджин продовжував проводити свої уроки, як ні в чому не бувало. Чонгук намагався уловити від нього хоча б один погляд у свою сторону, але вчитель був настільки захоплений розповіддю про якогось художника-абстракціоніста, що не звернув на нього увагу. Гуку чомусь стало прикро, згадуючи про те, як пан Кім втішав його під час великої перерви.

Техьон вів Чонгука по коридору до кабінету дівчат, які беруть участь у створенні "Щотижневика Йонсе". Це була шкільна газета, яка за все своє існування була перевипущена кілька разів. Сойон, Мія, Чоньон та Джихо були редакторками цієї газети, а Дженні лишень допомагала їм зі збиранням інформації. Раніше Кім також працювала в "Щотижневику", проте пізніше усвідомила, що таке заняття не для неї, після чого й вирішила піти з клубу. Так вона колись розповіла Чону. Але це не віддалило дівчат одне від одного і вони продовжили своє спілкування в початковому складі.

Стукіт у двері відволік школярок від кропітливої роботи. Піднявшись з місця, Чоньон неохоче впустила за поріг Чонгука і Техьона, які з цікавістю почали оглядувати приміщення.

- Ну, і що вас сюди принесло? - запитала друзів Чоньон, схрестивши руки на грудях. - Якщо ви бажаєте внести свої дані в рубрику "Шкільні знайомства", то в мене для вас не зовсім втішні новини: ваші анкети будуть першими і єдиними в цьому випуску.

- Не думаю, що зараз Чонгуку це знадобиться, Чьон-Чьон! - насмішливо вигукнула Мія, від чого Гук невдоволено скривився на лиці.

- Схоже, що на викрикування дурнуватих фразочок у вас часу вдосталь, - з сарказмом відповів Техьон, підійшовши до широкого столу, за яким сиділа Джихо. - Нам потрібно більше даних щодо вчорашньої ситуації, яка трапилася з Дженні.

- Нібито ми зможемо вам чимось допомогти, - хмикнула Сойон. - В такому випадку логічніше б було запитати у Чонгука, адже це його рук справа.

- Нічого я не робив! - не витримавши звинувачень у свою сторону, викрикнув Чонгук. - Ваша Дженні перевела на мене всю вину! Чого ж тоді вона не прийшла сьогодні, га?

- Ах, дівчата, і ще не забудемо додати до колонки пліток те, що колишній "високоавторитетний" спортсмен, надодаток, повний грубіян! - зазначила Сойон, взявши до рук свій невеличкий блокнот. Зробивши певні нотатки, дівчина знову поклала його у кишеню.

- Під стать вам, між іншим, - відповів їм Техьон та схопився за голову. - Дівчата, чесне слово, ми не маємо бажання з вами сперечатися. Ми просто хочемо дізнатися трохи більше, - шатен з надією поглянув на Джихо. - Я надіюсь, хоча б ти не підведеш нас.

Дівчина коротко похитала головою, даючи зрозуміти те, що вона не готова дати свою відповідь.

- Якщо ти не пам'ятаєш, Техьон, то нагадаю: ми з Дженні вже як декілька днів не спілкуємося, - сказала Чоньон, прибравши з очей свого чубчика. - А якщо вже так кортить, то раджу запитати у неї особисто.

- Не думаю, що вчора ви не проходили повз її шафки, - втрутився Чонгук, коли нарешті взяв себе в руки. - Коли ви сваритеся, то все рівно слідкуєте одна за одною, навіть якщо намагаєтеся не показувати це відкрито. Тим паче, на початку жовтня всі стали більш обачнішими.

- І яке це має відношення до Дженні?

- Вона - лідер вашої шайки. Головна суперниця для вас усіх. Коли з Дженні трапиться якась біда - ви тут як тут. Ви, як віданні друзі, хутчіше кидаєтеся їй на допомогу. - Чонгук підійшов до Техьона та усівся напроти здивованої Джихо.

- Що за дурню ти несеш? - грубо відказала Мія.

- Ну хіба ж ви не мрієте хоча б одного разу зробити її вразливою? - продовжив Чон. - Або щоб вона слідувала вашим правилам? Невже ви не могли саморучно спланувати це і скинути на Жарта? Можливо, ніякого Жарта і не існує, і все це - витівки дівчаток із "Щотижневика Йонсе"? Вам вигідно скинути все на аноніма, аби відчути владу перед Дженні, заставити її боятися вас, щоб ви нарешті змогли позбутися конкуренції.

- Так, з мене досить, - Чоньон підійшла до виходу й відчинила непроханним гостям двері. - Якщо вашою метою було вивести нас із себе, то у вас це вдалося! А тепер забирайтеся звідси негайно!

- І що це, в біса, зараз було, Гук? - докірливо запитав у нього Техьон, коли дівчата випровадили їх геть. - Я думав, наша розмова пройде на кшталт "хороший та поганий поліцейський", але в результаті ми обидва взялися їх звинувачувати.

- Просто вони бояться прийняти дійсність. Я хотів поставити їх на місце, - відповів Чонгук.

- І якого результату ти б досягнув?

- Ніякого, але, принаймні, я нарешті угамував своє бажання заткнути цих пліткарок, - зізнався Гук та задоволено посміхнувся. Хлопець готовий був вже йти додому, як Техьон миттєво окликнув його.

- Ти прийдеш завтра на бокс? - запитав Кім. Ох вже ця тема... І що ж йому відповісти?

- Навряд-чи в мене зараз виникне таке бажання, - винувато відказав хлопець і швидко поспішив до виходу, залишивши Техьона на самоті.

* * *

Коли Хосок нарешті звільнився, йому зателефонував Сокджин з проханням прийти в кафе "Мірая", яке було розташоване неподалік від квіткового магазинчику Джису. Воно знаходилося в шести метрах від будинку сім'ї Чон. Перед тим, як покинути своє помешкання, Хосок зателефонував Юнгі з проханням прикрити його, аби матір подумала, що Чон на деякий час залишився у нього. Той з легкістю погодився, але перед цим поцікавився, куди ж він прямує насправді. "Йду допомагати Міні з англійською," - збрехав Хосок, після чого Юнгі моментально замовк.

Двері "Міраї" відчинилися, і в приміщення зайшов Чон. Джису відразу ж помітила юнака, після чого подала йому знак рукою. Сьогодні колектив знову був у повному складі.

- Ми вже не могли дочекатися на тебе, золотце, - відказала йому дівчина, коли Хосок зайняв своє місце. Дженні коротко обвела поглядом юнака, після чого інстинктивно відвернулася.

- Радий, що ти прийшов, - задоволено проговорив Сокджин, підізвавши до себе офіціанта. - Обирай, що будеш їсти. Сьогодні все за мій рахунок!

Після того, як Хосок озвучив свої побажання і працівник кафе віддалився, чоловік протягнув студенту зошит зі всілякими написами. Трохи погортавши його, Чон зрозумів, що в цьому зошиті зберігалися всі записи, які були пов'язані з ділом Жарта. "Очевидно, участь у розвитку цього досьє брали участь всі участники ОПУЖ," - подумав Хосок і звернув увагу на останню запис, запропоновану, скоріш за все, Кім Дженні: "10:17. Жарт залишив бумажку із записом: "В ліжку ти не така вже й стерва" і з підписом Чонгука знизу. " , після чого хутко повернув зошит Сокджину.

"Гук говорив нам з мамою дещо інше," - здивувався Хосок, спантеличений від такої заяви.

- Цей зошит я постійно ношу з собою, де б я не був, - пояснив молодий вчитель. - Якщо в когось із членів ОПУЖ з'являється нова думка або теорія стосовно Жарта, то він скликає нараду. Але ніхто ще не приніс настілки цінної інформації, щоб її обговорювати, - з сумом зізнався молодий чоловік. - Ти також можеш створювати певні записи. Але передусім ти повинен про це повідомити.

- І що ж ви маєте стосовно мого брата? - поцікавився Хосок і в очікуванні подивився на Дженні. Та вголос видихнула і, у свою чергу, заявила:

- По-перше - внизу стояв його підпис, по-друге - послання було написано його ручкою, яку я позичала у нього декілька днів тому, це точно. Я звірила колір написаного зі своїми конспектами з географії - все співпало!

- Але є один нюанс: Дженні забула повернути ручку Чонгуку перед тим, як вона в неї зникла, - повідомила Джису. - Значить, зараз нею користується Жарт.

- Перші записи Жарта були написані іншим почерком, тому не будемо також виключати того факту, що він може бути не один, - зробив припущення Сокджин.

- А в тебе зараз є ця записка, або, принаймні, її фотографія? - не здавався Хосок.

Дженні кивнула головою і дістала зі свого портфеля скомканий шматочок аркушу. Протягнувши записку Чону, дівчині через декілька секунд повернули її назад.

- Ні, це точно не його почерк, - впевнено мовив брюнет. - Чонгук пише "а" злегка недбало, а тут ієрогліф виведений прямо під лінійку.

- Думаєш, він би захотів палитися? - хмикнула Дженні.

- Це в нього виходить рефлекторно, тому з першого разу підробити ідеальний почерк у Чонгука аж ніяк не вийде.

- Але це не виправдання.

- Ідеально вирваний шматок паперу? Він ліпше задовбеться, аніж спробує відтворити все заново. Чонгук завжди пише хаотично. Після занять з боксу його почерк взагалі став більш крупнішим. Підпис знизу, серйозно? Тут присутня зайва закарлючка.

- Ось чому я і хочу, аби Хосок до нас приєднався, - нагадав свої ранні слова Сокджин. - Він надто уважний до деталів, а це нам вельми необхідно зараз. Так що, хлопче, - блондин звернувся до студента, - ти вже вирішив, що будеш робити стосовно ОПУЖ?

- Добре, я зроблю це. Але заради того, щоб довести вам, що мій брат тут ні до чого, - відверто мовив брюнет і протягнув молодому вчителю руку. Той помітно зрадів та пожав йому свою у відповідь.

- Отже, з сьогоднішнього дня до нашої компанії приєднався ще один геній. Вітаю тебе, Хосоку! Потрібно це неодмінно відсвяткувати! - жваво відгукнувся Чімін, і незабаром всі присутні почали куштувати місцеву кухню, яку люб'язно доставив їм офіціант.

* * *

Чонгук втомився, провівши цілих дві години за уроками. Піднявшись з робочого місця, хлопець почимчикував на кухню, аби захватити за собою щось солоденьке. З мамою довелося трохи посперечатися (як же без цього), але це дрібниці. Все таки, Чонгук вже не маленький. Він сам може вирішити, як йому буде ліпше. Взявши зі столу червоне яблуко, Чон направився до своєї кімнати, збираючись трохи пограти в комп'ютері.

Гра вийшла надто виснажливою, але на відміну від уроків, в хорошому значенні цього слова. Чонгук збирався ще трохи посидіти, як його плани перервало вхідне повідомлення. Що, знову Техьон? Побачивши, що відправником був невідомий номер, Чонгук напружився всім тілом, очікуючи чергового моторошного повідомлення від Жарта. Відкривши чат від незнайомого контакту, Чон був ошелешений не менше:

"Привіт, це Джихо. Нам треба поговорити."