POV Чонгук

Не знаю, чи повинен я їй в усьому зізнаватися? Як я їй усе розповім, що вона подумає про мене? Уявляю, що відчуватиме вона, коли усе дізнається. А якщо я її більше не побачу? Що ж зі мною таке? Такого зі мною ще ніколи не було. Напевно, якщо я хочу зблизитися з нею і бачити її й надалі, я повинен розказати усю правду. Саме так.

Кінець POV

- Мері... Я давно хотів тобі розказати... - мене ці слова трішки насторожили, адже ми не так давно знайомі і, що такого він зможе мені розказати, - Загалом, не знаю яка у тебе буде реакція на це, але...я повинен тобі усе розказати. - Чонгук узяв мене за руки, я трішки не зрозуміла до чого це. Та моє серце билося з неймовірною швидкістю, я не знала куди мені дітися, що казати, - Отже, слухай. Напевно, ти подумає, що я божевільний, але... Я колись працював у тому ж офісі, що і ти. І коли ти тільки прийшла туди, то я ще там працював, але ти мене ніколи не помічала. Тоді, у офісі, я побачив тебе вперше, - "Як це я його не бачила? Чому він мені це розповідає?" - І...я хотів бачити тебе ще не раз, але мене звільнили. У мене не вистачило сміливості з тобою заговорити. І це було моєю помилкою. Більше я тебе не бачив. Але одного разу я зустрів тебе у парку. І після цього я кожен день приходив туди, адже ти також туди приходила, - і я зрозуміла чому він здався мені таким знайомим.

- Я не розумію тебе, - перебила я і з незрозумілим поглядом глянула на Чонгука.

- Зачекай... Пригадуєш листи, які ти кожен день отримувала? - "Звідки він знає про листи?" - Так, ось... Ці листи писав я. "Я слідкую за тобою, але ти мене не помічаєш." Саме такі слова були написані там?

- Так...але навіщо? Навіщо ти усе це робив? Що тобі потрібно від мене? - мене переповнювали емоції: злість, страх, нерозуміння. Я висмикнула свої руки з його рук і встала з дивану, - Чому ти слідкував за мною? А я хотіла довіритися тобі.

- Але я не бажав тобі зла. Я просто...ти...я просто поко... - не встиг договорити Чонгук, як у двері хтось постукав.

- Мері, Чонгук ви тут? - запитався сонний Хосок і зайшов до кімнати, - Чому ви не спите?

- Та, щось не спиться. Але я, напевно, уже піду, не хочу залишати Ярі наодинці, - холодним голосом сказала я і покинула кімнату, навіть, не глянувши на Чонгука. Хосок, так і нічого не зрозумівши, поглянув на Чонгука, який сидів на дивані не вимовивши ні слова.

- Що між вами сталося? Чому Мері така зла? - почав запитувати Хосок.

- Нічого. Не звертай уваги. Я іду спати, - різко відповів Чонгук і також вийшов з кімнати. Хосок, так і нічого не зрозумівши, пішов спати.

POV Чонгук

Дітько, навіщо я це сказав! Що ж мені робити? Як мені тепер дивитися їй в очі?

Кінець POV

Я повернулася до кімнати, де солодко спала Ярі. Лягла біля неї і дивилася у стелю. Мене не покидали слова, які сказав Чонгук. Що ж усе це означало, я так і не знала. Я була зла на нього. Але все ж, моє серце говорило зовсім інше. Я почуваюся такою захищеною поруч з ним, такою...щасливою. Я не розумію, що відчуваю до нього.

З цими думками у голові я заснула і не бажала більше прокидатися.