Рік зізнався Глорі в кохані,а Глорі зловила себе на думці,що їй сподобався Девід.Файної статури,та й з зеленими очима.Який має красиве чорне волосся.
-Глорі ти мене чуєш?Запитав в неї Рік.
Глорі промовчала та направилася до кімнати.Ембер сиділа поруч з хлопцем на кухні.

Глорі стривожена тим,що до неї неочікувано зателефонував невідомий номер.
~Думки Глорі~
-Своїх проблем вистачає,а тут це мені надзвонює.

Один,другий, та на третій Глорі не видержала та підняла.
-Слухаю!
-Глорі це ви?Запитав чоловік з розчаруванням.
-Так це я , а щось трапилось?І ви хто?
-Я лікар,але зараз не до цього...Ваші..ба...бать...батьки померли при смертельній аварії.Приходьде взавтра,аби заповнити доку....

Глорі вибила, та голосно заплакала.Вона сиділа на підлозі вся розгублена.В цей момент в кімнаті появляється Ембер та Рік.Дівчинка підбігла до неї і присіла на підлогу.
Глорі не думала більше ні про що як..що буде далі?...як я буду без них?....
-Глорі,сонечко, що таке?Що трапилося?Обняла вона її.
-Глорі не мовчи?!Розгублено запитав Рік.
-Як що це за того,що я признався тобі в коханні?
-Да ні...м..мо..моїх батькі більше немає...
В Глорі ще більше в істериці...Ембер вийшла,тому що її позвонили батьки.
Вона передала Глорі в обійми Ріка.
~В цей час Ембер~
-Мамо,ти чула,що трапилося???
-Так доню,вони їхали додому після того як оформили документи на їх новий будинок,та трапилося ДТП.Ми були весь час біля них,але закінчилося все трагічно.Тому,ми вирішили взяти під опіку Глорі!Будь ласка підтримайте її як можете.Взавтра будуть похорони,ми все оформимо,але приїдемо аж під ранок!
Ембер слухала уважно матусю,та не перебивала.
-Добре мамо я вже буду йти.До зустрічі!
-Передай співчуття від нас Глорі.Та передай на рахунок опіки.Бувай!
~В той час в кімнаті~
-Я буду з тобою завжди!Я буду твоєю опорою!Я буду тебе оберігати!Я б все відав,аби ти була щаслива!
Глорі різко піднімається,вираз її обличчя міняється,сліз немає.Вона була в тому одягу,що й прийшла.
-Ти куди?Ніч на дворі?Постій я з тобою!
-НІ..ЦЕ ЗА СПІЛЬНОГО БІЗНЕСУ З ТВОЇМИ БАТЬКАМИ...МИ ОПИНИЛИСЯ ТУТ...ЯК БИ НЕ ВАША СІМ'Я...Я Б ЖИЛА ЩАСЛИВО...

Глорі направилась на вихід.В дверях стояла Ембер,яка тримала в руках заспокійливе.

Глорі сиділа на лавці...Вітер обдував її сльози...Стало прохолодно...
-МАМУСЮ,ТАТУСЮ....Я ВСЕ ВІДАМ...ВЕРНІТЬСЯ....НЕМАЄ МЕНІ СЕНСУ БЕЗ ВАС ЖИТТИ...Я ХОЧУ ВАС ОБІЙНЯТИ....ВЕРНІТЬСЯ...МОЛЮ ВАС....

ГЛОРІ ПРОСИДІЛА ЦІЛУ НІЧ:
Очі червоні,ніс заложено,змерзли руки та ноги.
О 6 ранку вона прийшла додому.Їй відкрила двері мама Ембер та Ріка
-це була місіс Лаура.Не промовивши ні слова вона мене міцно обійняла.
В неї була хороша енергія вона обожнює дітей.Та вона мала не тількі добре та відкрите серце, а й гарну зовнішність.Якщо незнати її вік то можна сказати,що їй 25 років.Тепер розумію,чому містер Джорж одружився на ній.
~Всі чекали мене на першому поверсі.Вони одягнені в чорний колір.
Коли я це побачила хотіла знову заплакати,але напевно все вже виплакала все що могла.
Місс Лаура піднялася зі мною в кімнату та присіла.
-Сонечко!Глорі дитино...Нам дуже прикро...З твоєю мамою ми були подругами з дитинства...Ми поклялися допомагати в цьому житті.До тебе ми привикли як до рідної, та я не можу тебе лишити в цьому світі одну...Я знаю що інших родичів в тебе немає...Тому ми отримали опіку над тобою до 18 років..Потім ми відправимо тебе до університету до якого ти тількі захочеш.А потім ти повернешся та будеш житти разом з нами.Йди доню приведи себе до ладу.Та відправляємся на похорони.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

Я провела всі свої ванні процедури.Одяглася та ми вирушили.Але заїхали оформити деякі документи
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Після приїзду додому мені відали кімнату в якій раніше були мої батьки.

Розклавши речі я сиділа і дивилась на стелю.Ні про що не думати доволі важко...Лаура покликала мене вечеряти.
Всі про щось розмовляли,а я літала в своїх думках.Цілу ніч я читала книгу навіть не спала.
~Ранок 06:00~
Я піднялася,прийняла ванну,переоділася в спортивне.

Всі ще спали.
-Батьки не хотіли б,щоб я так сильно страждала.Надівши навушники,взяла води та пішла.Залишила записку що пішла на пробіжку.
-таке відчуття що скінула 5 кілограмів.Бігала я так до 12 ранку.
Ні спавши,ні ївши,ні втомившись.
Настрій став кращим хоть на трішки.

Я сіла на лавку попити води.Та бачу Марка.
-Привіт золотко,співчуваю тобі маленька.Як ти?Якщо потрібна допомога звертайся.
-Привіт,на даний момент я тримаюсь,а допомога мені непотрібна я справлюсь самотужки)
-Післязавтра нам вже до школи,чекаєш цього?
-Чекаю,та мені буде легше я вже знайома з всіма однокласниками.
-З всіма?Ха ха не сміши мене!!!
-А що не так?
-Ти незнаєш це основу групу.Маркус та його 2 други.Прошу тебе незакохуйся в нього.Він саме зло.В його відносини на тиждень.
-Ти при своєму розумі?
-Красива ти та він...можлив...
-Все мені пора зустрінемося в школі!До зустрічі!
-Бувай золотко

__________________________________
                         ~14:26~
Я вже прийшла додому.Місс та містер Роус від'їхали з міста на тиждень.Ембер дивиться серіал.
А Рік медетує?!Серйозно?!Ну буває,класно як би на таро міг мені гадати...хппхпх...
Я прийняла душ...на пішля снідати.
Це був:Салат та тости з авокадо.
-Смачного!Сказав Рік
-Дякую медетатор!Усміхнулась я.
-Ти бачила що я робив?Присів він біля мене та запитав.
-Так,але ти розслабся я таким теж займалася.
-Хотів запитати чи підеш ти з нами в клуб відпочити?
-А нам не зарано?Мені немає навіть 16 та й Ембер також.
-Все буде добре!Та ти підеш?
-Звичайно.
-На 18:00 вас чекаю
    Я пішла збиратися одягла червону сукню в якій була на вечірці.
Макіяж та зачіска були бездоганні.
Ембер була в білій сукні.

АРік взагалі вразив мене свою зовніштю знову.

       ~Приїхали ми о 19:00~

Музика.
Танці.
Випивка.
Всі веселі.
Та мені це чомусь не цікаве.Ембер пішла до бару,а її брат зустрів свого якогось знайомого.
   Я сиділа чим подалі  пила сік та дивилась як всі веселяться.

            ~Пройшла година~
Рік і Ембер вже не тверезі.А я так і далі сиділа подалі від всіх.
Перемкнулась мелодія на повільну.
Ембер танцювала вже з якимось парубком.Рік направляється в мою сторону,але різко звертає та запрошує брюнетку.Спочатку я не зрозуміла...та вспоминаю що на днях признався мені в почуттях(
Я була така зла,але продовжила сидіти.Добило мене те що в кінці танцю він її поцілував.Все це я встиг зняти на відео.Потім визвала таксі і вийшла чекати його на подвір'я...
Під'їхав чорний красивий автомобіль.

Дверцята відкрилися я сіла в машині було темно та незмогла розглянути водія.Скажавши адрес продовжувала дивитися в вікно

В край неочікувано блокуються дверцята.Мій погляд автоматично перевівся на водія та одночасно приходить смс від водія якого я викликала:
~Мені на вас ще довго очікувати~
Я поблідніла.
Невідомий заговорив від його голоса моє тіло покрилося мурашками:
-Я чекав нашої зустрічі....

Розділ можливо і довгий та з помилками)))