смертне кохання
я досі її кохаю...
називаю в думках коханою.
дивлюсь скрізь сон в тії очі,
котрі забуті усіма.
але не мною.
люблю її кохати...
її обличчя знову випливає з куточків пам'яті.
я цілую її губи,
котрі стали зовсім інакші.
вони не хочуть мене цілувати...
кохати мене не бажають.
шепочуть лиш ненависті слова,
мене від себе віддаляють.
не хочуть, щоб їх кохали.
вона не бажає, щоб я її кохала.
бо коли я піду,
то душа її звільниться.
я її тримала...
я досі її кохала.
Bạn đang đọc truyện trên: Truyen247.Pro