«привіт моє кохання»
кричу я в густий туман лісу
мої незцілені страждання
намагаються зняти їх тяжкості завісу.

біжу, наче нездоланна життям,
щоб бачити посмішку твоєї душі;
щоб відпустити на вітер свої почуття,
відчуття болі минувші.