пам'ятай,
яким я був до війни.

пам'ятай
тільки все найкраще.

також,
ти пам'ятай,
що все закінчиться,
і ми
будемо щасливі
десь на морі
лічити скільки
білих яхт пропливає
повз.

скільки чайок
над нами.

пам'ятай,
що все погане
дійсно має скінчиться,
навіть якщо
помирає остання надія,
і у лютому
тебе дивує
чому так тепло,
чому можна
варити кукурудзу,
їсти черешні...

а потім виявляється,
що просто вже липень.

пам'ятай,
що
все буде добре,
навіть якщо
о дванадцятій годині ночі
прокидаєшся
і гадаєш що то:
ракета,
ППО,
гради?

просто знай,
що у цій війні
винні
рано чи пізно
будуть покарані.

і нам є до чого йти
і чого досягати.

у цьому нескінченному
жаху
все ще є людяність,
і плакати
над відео у тік-тоці
це теж нормально.

і що б там не говорили
про те, що не треба класти
брудний посуд
разом з чашками
до раковини.
не звертай уваги,
бо зранку
зазвичай
все це мию я.
а мені все одно.

все це
скінчиться
врешті-решт.
і не просто
"напевно",
а точно,
даю гарантію.

не рахуй кількість днів
та кількість кроків до роботи
чи ванної.

все буде добре.

це, можливо, не найкраще
літо,
та я впевнена,
буде краще.
бо інакше – не знаю,
ми ж на інакше
й не здатні.

17.07.2022