Я так прагнула тебе тієї ночі, просто щоб ти був поруч. Біль ставав нестерпним, і я вже не могла впоратися сама. У ту мить я мріяла притулитися до твого плеча, сховатися від світу, забути цей пекучий біль. Я так хотіла тебе.

Хотіла забути тебе — стерти з пам'яті. Не знаходити в старих фотографіях, не чути в уяві твій голос, що відлунює в тиші. Хотіла позбутися твого аромату, який досі переслідує мене. Але тієї ночі я не могла цього зробити. Я так хотіла твого погляду, відчути силу твоїх рук, які колись огортали мене, захищали.

Мені потрібна була твоя ніжність. Просто ти, поруч. Мені боліло і пекло, немов душа розривалася на шматки. Нестерпна буря зливи й морозу поглинула мене, залишивши лише холод. Я так хотіла тебе тієї ночі, бо з цим болем неможливо було впоратися на самоті.

Ти завдав мені такої глибокої рани, але все одно я бажала, щоб ти поділив цей біль зі мною, розділив його навпіл, навіть якщо це нічого б не змінило.