«В останній час мене наздоганяє хвиля незрозумілості та топить у своїй глибині депресія. Я більше не знаю, хто я така, і в який саме момент перестала знати своє відображення. Здається наче ці стіни ось-ось зійдуться і роздавлять таку беззахисну мене. Спускаючись на підлогу, скручуюсь так, щоб перестати чути як Диявол стукає у мої двері.

Я втрачаю голову. Навіть і не згадаю скільки разів говорила собі, що погано справляюсь з самотністю, але нічого не можу з цим зробити. Скільки разів я намагалась покохати цю самоту? Але вона настільки холодна, що моє серце от-от скам'яніє. Я стараюсь як можу, щоб не почати шматувати свою шкіру, аби не потягнутись за такими бажаними ліками.

Як ти не розумієш, що я втрачаю контроль? Ось же я сиджу навпроти, та намагаюсь вдати, що в мене все добре. Запитай мене! Спробуй вловити знаки, адже я розриваюсь перед тобою на частини, я перетворююсь на пустку. Врятуй мене. Поговори зі мною, і я спробую попросити допомоги. Спробуй зрозуміти. Хоча б просто спробуй не піти в такий важкий момент.»