Буває і таке, що мрія в тебе зародилась.
Зародилась саме там, де був в полоні ти колись.
Ця мрія дарувала тобі життя, бо знав ти, що вона здійсниться.
І зараз, вот она, тримай,
Ти взяв її одразу,
Але не розумів ти те, що трудності, які ти планував з посмішкою на устах пройти бувають такі трудні.

Що? Трудності трудні? А як ти вважаєш повинно бути?
Я думав, що все буде інакше.
Що сонце раз взайде на нібо і нічь ніколи більш не приде.
Що? Але це буде повний хаус! Немає такого часу чи планети, де відбувається так, як ти морозиш зараз.
Чому? Чому завжди повинно бути і погане?
Я мало пережив за свої 16 років?
Та ні, достатньо, але не ту планету для життя ти вибрав, щоб радіти кожен день.

А в мене були варіанті?
Мене никто не спитував куда я хочу.
Я народився там,
де вирішив Бог
І проти нього навіть літери не скажу.

Він дав мені все те, про що я мріяв все життя.
Він дав мені набагото більш ніж можу зараз уявляти я собі.
Він моя свобода, мій храм.
Звичайно,серце це моє.
Без нього я б не жив ні дня, ні часу і навіть ні хвилини.
Розумієш?

Тоді, досить говорити які бувають трудності в житті, раз сам про це все мріяв.
Але... мені важко...
Всім байдуже.
Мені важко...
Я не розумію, що робити...
Домопожіть мені.
Байдуже, байдуже, байдуже.

З мене досить.
Все,бувай.

А я дивлюсь очі коліт правда.
Так, я цього і не заперечував.
Це дуже більно, коли підтримку хочеться, а у відповідь лише таке.
Ти розумієш те, що я у твоїй голові?
Ти сам себе підтримувати не хочеш, як про інших ще щось казати?
Я не можу це зробити, бо ненавиджу я себе...
Я розумію це...
І що робити? Як покохати себе?
Ти навіть зараз забуваєш, що я у твоїй голові...
Не можу дати відповіді тобі,
Бо сам я і є ти.

Питання залишається відкритим.
І як його закрити?
Кого питати?
Хто зараз за мене?
Хто підтримує в таку хвилину?

Мені важко, мені лячно, допоможіть...
Я намагаюсь сам себе врятувати,
Я хочу житти, а не виживати.
Скільки раз я вже говорив це? І навіть досі мені лячно, і досі не розумію я, як самотужки треба рятувати себе.

Але я вірю в те, що приде день і всі мої турботи хтось прибере.
Я все життя вважала, що зможу і сама,
Так, я можу, але бувають дні, хвилини та секунди, коли не розумієш, що робити.
Коли не має в тебе шляху.
І саме тому потрібна ще людина,
Яка тебе врятує,
Підтримує
Та можливо щось ще.

А можливо, а можливо,
Я сам стану той людиною,
Яка була завжди у моїх мріях,
Яка все може і сама.

В житті  завжди повинні бути інші варіанти , чим більш, тим краще.

І коли цей вірш завершувати,
І як його гарно написати,
Я теж не розумію.