Я навчився без сліз ридати
Та й плакать без мокрих очей.
Я навчився своїх не кидати.
Із поранених власних плечей.

Не тримаю на сóбi я неба.
То хай боги – це їхня робота.
Мені вижити просто треба.
І твоя материнська турбота.

Не жаліюсь я, не турбую.
Я тебе просто цілую.
Ввечері, чи-то вранці.
Згадую лагідні пальці.

Я навчивсь цінувати волю.
Відчуваючи твої руки.
Лише так не існує болю.
Лише так, я ховаю звуки.

Не кричу, не кличу, чекаю!
Коли чую від тебе "кохаю".
Тоді смерть мені стане не горем,
А безмежним і чистим полем!

Я навчився без сліз ридати.
Я тебе просто цілую.
Набридло смерті чекати.
Кожен подих свій я ціную.